Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.10.2017 09:56Оповідання
 
20000
Без обмежень
© Андрій Осацький

Ракушки

Андрій Осацький
Опубліковано 23.10.2017 / 43869

З самого ранку Тамарка з Наталкою були якісь таємничі. Вони шушукались та посміхалися. Інколи перекидалися багатозначними поглядами. Перший хто не витримав їх шпигунських ігор виявився Юрко.

Він підстеріг Наталку на сходах та запитав:

- Що трапилось? Чому така таємничість?

- Відстань. Це тебе не стосується! - відповіла дівчина.

- Наталочко, зірочка! Я ж по твоїм гарним очам бачу що щось коїться. Я нікому не розповім.

- Відчепись кажу. Я Тамарці, обіцяла мовчати, - зізналася Наталка.

- Я був правий. Шеф дав премію? Всім? Не всім?

- Відстань. Причепився, як реп’ях. Ти помиляєшся і тебе це не стосується. Мені ніколи с тобою базікати, - промовила дівчина та хутко втекла від Юрка.

Але мій напарник був дуже упертий тому відразу пішов до кабінету кадровика. Жінка-кадр сиділа за робочим столом та чаклувала над якимись важливими документами.

- Тамаро Павлівно, - звернувся невгомонний Юрко до господарки кабінету. - Мені тут один соловейко шепнув на вухо, що у нашому царстві трапились дивні справи.

- Які такі справи? Який соловейко? Василич знову запив? - не зрозуміла жінка-кадр тактичний підкат мого напарника.

- Та ні. Як би так спитати тебе? - почав Юрко підбирати слова. - Нам що премію дадуть?

- Ні, звідки це ти взяв?

- А чого ви з Наталкою цілий день одна одній очима стріляєте? Я все помітив!

- Дурень, ти Бараненко, - назвала жінка-кадр Юрка по призвіщу. - Ми з Наталкою після роботи йдемо у сучасний медичний центр. Нас запросили на безкоштовне обслідування.

- Вас жінок не зрозуміти, - образився Юрко та вийшов геть.

Увечері після закінчення робочого дня Наталка с Тамаркою поїхали до новозбудованого торгівельного центру, на третьому поверсі якого знаходився медичний заклад. Жінки прийшли у визначений час. Їх зустріла молода дівчина у білому медичному халаті, яка проводила до невеличкого кабінету. Подруги зайшли усередину, де побачили стіл з ноутбуком на ньому, плакати, що висіли на стінах на різну медичну тематику. На підлозі стояли ваги з великим дзеркалом над ними. За столом сиділа лікарка, маленька колоподібна жіночка в окулярах, шапочці та в халаті світло-зеленого кольору.

- Проходьте будь-ласка, - запропонувала вона. – Сідайте.

- Доброго дня, - відповіли жінки та сіли на стільці, що стояли біля стіни напроти лікаря.

- Почнемо, - продовжила розмову лікарка. – Тамаро Павлівно, спочатку ви відповідайте на мої запитання. Потім буде ваша черга, Наталя Миколаївно.

- Добре, - погодились подруги.

- Тамаро Павлівно, будь-ласка розповідайте на що ви скаржитесь?

- В мене спина болить. Інколи у правому боці коліт щось, - почала жалітися жінка-кадр.

- Зрозуміла. Які ліки ви вживаєте? – запитала лікарка.

- Та різні. Що у лікарні призначать тім і лікуюсь. Або купую у аптеці ліки, що побачу у рекламі в телевізорі, - призналась Тамарка.

- Це погано, дуже погано. Ліки псують вашу імунну систему. Це все хімія. Ви себе зовсім не бережете!

- Так що мені робити? – запитала схвильована жінка-кадр.

- З початку потрібно пройти обслідування, - відповіла спеціалістка медичного центру та додала. – Вам дуже пощастило, що ви звернулись до нас. У нашій клініці всі лікарі мають сучасну європейську освіту. Вони проходили практику у найкращих лікарнях світу. Ми маємо спеціальне унікальне обладнання.

- Добре, - погодилась Тамарка та подивилась на подругу, яка її підтримала поглядом.

- Тамаро Павлівно, скажіть будь-ласка у вас є металеві імплантати у тілі? Кардіостимулятори, зубні протези?

Жінка-кадр із здивуванням подивилась на лікарку та вимовила:

- Ні. Не має.

- Добре. Роззувайтесь та підходьте до столу, - запропонувала лікарка і поклала дві пластини з тонкого металу на підлогу та такі ж дві на стіл. – Будь-ласка, поставте ступні та положить долоні на датчики. Щільно притисніть їх. Не бійтеся. Це так потрібно.

Тамара Павлівна послухала лікарку та зробила так, як їй сказали.

- Зараз не рухайтесь дві хвилини, - попередила медичний фахівець та запустила програму на ноутбуці. З його динаміків роздався незрозумілий звук та програма почала малювати різні кольорові графіки.

Після обслідування лікарка почала водити пальцем по малюнку на екрані ноутбука, на якому було зображено жіноче тіло з купою кольорових крапок.

- Дивиться, Тамаро Павлівно, у вас багато проблем з хребтом. Є підозра на ракові пухлини. У вас високий рівень холестерина та дефіцит гемоглобіна. Рахунок вашого життя пішов вже не на дні, а навіть на години. Вам дуже пощастило, що прийшли до нас на обслідування. Я призначу вам лікування. Наш медичний центр обов’язково врятує ваше життя.

Жінка-кадр завмерла. Новина її приголомшила та збила з пантелику. Вона не знала, що відповісти, тому мовчки сіла на стілець.

- Зараз ваша черга, - звернулась лікарка до Наталки, - Будь-ласка торкнетесь до датчиків та не ворушиться.

Дівчина послухалась її та встала біля столу. Процедура обслідування повторилася. Знову на екрані з’явилась картинка з жіночим тілом та купою кольорових крапок. Малюнок був майже такий, як на попередньому обслідуванні.

- Так, поганий стан вашого здоров’я, Наталя Миколаївно. У вас критичний передінфарктний стан. Печінка почервоніла, нірки майже не працюють. Терміново потрібно лікуватись.

- Добре, - погодилась залякана дівчина. – Я згодна!

- Молодець. Не хвилюйтеся, ми ще не таких хворих з того світу рятували. Зараз призначимо вам пігулки та процедури.

- Добре. Скільки це буде коштувати?

- Та не багато, десь тисяч сто. Плюс мінус десять тисяч. Але це не головне. Головне ваше життя, - відповіла лікарка.

- В мене не має таких коштів, - попередила дівчина.

- Не переймайтесь. Зараз оформимо кредит та почнемо лікування.

- Ні, я не згодна! Це дорого! Звідки такі високі ціни? – обурилася Наталка.

- Не будьте такою меркантильною. Це в першу чергу ваше здоров’я. Це навіть не гроші. Вашій подрузі взагалі треба сто п’ятдесят тисяч на лікування. Ви обидві працюєте у шкідливому середовищі, - почала розповідати лікарка. – Ваше життя висить на волосині. Зараз я покличу нашого фахівця з кредитування та ми швидко все оформимо.

- Як, сто п’ятдесят тисяч? - схопилася жінка-кадр.

Ця новина ще більше підкосила бідолашну жінку. Вона міцно схопила за руку подругу та вискочила з медичного кабінету.

- Куди ви, жіночки? – лише встигнула крикнути їм лікарка.

Але це було марно, бо не дивлячись на своє погане здоров’я Наталка та Тамарка зі швидкістю вітру втекли не озираючись.

- Ракушки ми з тобою, Наталочко. Нас зараз на гроші намагались розвести, - сказала жінка-кадр, коли подруги вийшли з будівлі медичного центру.

- Ага, безмозкі ракушки, - погодилась дівчина.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.10.2017 Проза / Оповідання
Десять років
26.10.2017 Проза / Оповідання
Роздуми
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (2)
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (1)
17.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (19.)
16.11.2017 © Ірина Мельничин / Новела
Занурення
Оповідання
23.10.2017 © КАЛЛИСТРАТ
ЗОЛОТООШЕЙНИКИ
23.10.2017
Ракушки
21.10.2017 © Меньшов Олександр
Якого кольору очі Горгони?
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 30  Коментарів: 3
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 26.10.2017 16:17  Каранда Галина для © ... 

значить, не зовсім ракушки, раз не повелися... 

 24.10.2017 22:49  © ... для Тетяна Ільніцька 

на то они и ракушки, чтобы с ними постоянно что-то происходило)))) 

 24.10.2017 08:05  Тетяна Ільніцька для © ... 

Жах... На кожному кроці розводять... Добре, що ракушки не втрапили в пастку) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +89
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +129
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.11.2011 © Микола Щасливий
27.03.2012 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
05.03.2014 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди