Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.10.2017 21:07Казка
Для дорослих  
10000
Без обмежень
© Августина Острів

Проста iсторiя про ломаку

Августина Острів
Опубліковано 23.10.2017 / 43879

Жила-була ломака необтесана. Точніше кажучи, вона просто була і стояла в куточку темного старого льоха. Гадала, дубова, що її місія – стіну підпирати. Тому, наповнена гордістю і винятковістю, вона страшилася навіть поворухнутися, щоб не дай Бог всесвітньої рівноваги не порушити. Льох, звісно, з нею не розмовляв. Він був похмурий, холодний і величний. Пищали лише миші. "Від щастя", – задоволено думала необтесана.

А ще ломака заздрила ляді. Бо ляда відігравала, на її думку, важливішу роль: стара й скрипуча, не кожному дозволяла пробратися у простір льоху. "Ото мені честь яка! Мене ляда прийняла у вибрані!" – пишаючись, міркувала необтесана ломака, підпираючи стіну. Так її життя й минало в темряві, серед павуків і мишей.

Та одного дня ляда після довгого мовчання заскрипіла і відкрилася. У льох увірвалося світло. Почулися тяжкі людські кроки. Так. Ломака пам’ятала людей, бо вони сюди її й поставили, хоч розуміти їхнього існування ніяк не могла з приводу своєї необтесаності. І не встигла вона оговтатися, як людська рука схопила її… Ломака жахнулася: "Зараз стіна впаде!" – та стіна чомусь без її підпори не звалилася. Гірко стало ломаці, бо раптом позбавили її існування всього сенсу.

Її занесли на подвір’я та поставили під сараєм. "Бездомна стала я, непотрібна", – якби ця ломака була людиною, ми сказали б, що вона гірко заплакала. З того часу ломака жила на дворі, біля курятника. Перший час кожного ранку її брали в руки й ганяли нею курей. Згодом стали з нею корів пасти. Так вона відчула себе пастухом. "Ось як! – тішилася, – мене у званні підняли! Виходить, моя місія не стіну підпирати, а скотинку ганяти". І вона з задоволенням лупцювала неслухняних корів, гонячи їх чи на водопій, чи на широкі пасовиська. Звісно, без людських рук вона і з місця не рушила б. Та неотесана цим не переймалася – дубова ж була…

Та однієї темної ночі викрали її злодії. "Ти диви, яка я стала популярна", – аж мліючи, подумала ломака. Та за якийсь час ясно стало, що доля зіграла з нею злий жарт і послала на справжнісіньку війну. Виходили на свої розбірки два угрупування злочинців, і в кожного в руках була своя ломака, і починали бідолашні або одна одну бити, або людей як скотину. Ніколи ломака не знала, чи вціліє – її не жаліли. Та Бог милував. Уже бідолашна і змирилася зі своєю долею бути києм, знаряддям вбивста і болю, та одного дня викинув її власник, бо дістав залізного ланцюга.

І відчула ломака вперше людську невдячність. Непотребом почулася. "Усе. Життя моє скінчилося, – думала вона, лежачи в глибокій депресії попід дорогою. – Тут я і згнию, під відкритим небом"… І коли її відчай досяг апогею, зненацька підійшов кульгавий чоловік, схилився і підняв нещасну. Взяв до рук, ніжно погладив і став роздивлятися. Необтесана розгубилася і зніяковіла. Бо вперше за все її дубове життя на неї звернули увагу, та й не звикла вона до ніжності. Спочатку кульгавий добряче помив її в річці. Потім її обтесав від слідів старого необтесаного життя, відшліфував, а на додаток покрив лаком. І перетворилася наша героїня з необтесаної ломаки на благородну, витончену тростину, ставши супутницею та опорою для кульгавої людини. "Це вже не стіни підпирати! Це вже насправді людину тримати!" – раділа новоспечена леді.

На цьому її таланти не скінчилися. Якось чоловік, спираючись на неї, прийшов до берега морського. "Хоче мене утопити", – змусив зойкнути життєвий досвід. Та людина почала легко водити нею по вологому піску, і побачила ломака, як від її дотику народжуються картини: ось сонечко, якого їй ніколи не дістатися, ось голуб, що в небі, а ось далекі невідомі гори. Від дивовижі у неї напевно би перехопило дух, як дерев’яна його мала. "Це ж яка я розвинута і талановита!"... Та й це не був кінець: одного дня господар подарував тростину сліпому, і стала вона поводирем. А це вже була відповідальність. Так наша героїня дісталася зрілості…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
22.10.2017 Поезії / Вірш
Мальва Ланда
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.11.2017 © роман-мтт / Мініатюра
100 грам (чого саме - вирішуйте самі)
24.11.2017 © Савчук Віталій Володимирович / Мініатюра
Скоринка
23.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (20.)
23.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Цивілізація і ми
21.11.2017 © Володимир Ринденко / Оповідання
Про Новий рік
Казка Для дорослих
23.10.2017
Проста iсторiя про ломаку
24.09.2014 © Нещерет Світлана
На печі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 32  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.10.2017 08:12  Тетяна Ільніцька для © ... 

Цікавий життєпис випав ломаці) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +92
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +136
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +136
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
27.03.2012 © Микола Щасливий
16.10.2012 © Істерична Бруталка
20.01.2011 © Михайло Трайста
01.04.2012 © Каранда Галина
23.11.2017 © Суворий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди