24.10.2017 06:55
Без обмежень
67 views
Rating 5 | 2 users
 © Савчук Віталій Володимирович

В пеклі буття

В пекле бытия 

Не отличаю сна от яви 

И поражений от побед,  

Но кровь, убитых в Бабьем Яре,  

Впитал младенческий побег. 


К живым оборваны тропинки,  

И, глядя в мёртвую зарю,  

С людьми, сожжёнными в Треблинке,  

Открытым текстом говорю. 


Огонь огню напоминает 

О линии огня на треть,  

И только пепел точно знает: 

Что значит – заживо сгореть. 


В седом безмолвии ослепла 

Войны обугленная нить,  

Огонь забыт, лишь голос пепла 

Не заглушить, не позабыть… 


Нет равнодушия к утратам,  

Но жив наследник «высших рас»,  

Что назовёт «жидом пархатым»,  

Еврея, и ещё не раз… 


Одних – беспамятством прикончат,  

Других – прославят, как всегда,  

Но Ваш поступок, доктор Корчак,  

За гранью внешнего суда. 


Со всеми вместе, будто Лазарь,  

Вы шли на смерть, в печах горя,  

И о значенье слова «лагерь» 

Узнали не из словаря. 


Но в праздном звяканье медалек,  

В кольце сомнений и обид: 

Ещё работает Майданек,  

Освенцим трубами дымит… 


И не в былом, не в прошлом где-то,  

А в самом пекле бытия 

Колючей проволокой гетто 

Душа разорвана моя. 



Не розумію, - сплю чи марю 

Чи виграю або програв,  

Та кров загиблих Бабиного Яру,  

Я немовлям в себе ввібрав. 


Живих загублені стежинки,  

Дивлюсь в загиблую зорю,  

З людьми, що спалені в 

Треблінці,  

Я в повний голос говорю. 


Вогонь вогню знов нагадає 

Де лінія вогню лежить,  

І тільки попіл справді знає: 

Що то таке – живцем горіть. 


У сивій німоті зір втратить 

Війни обвугленая нить,  

Вогоня нема, а попіл каже 

І не забуть його, не задавить… 


Нема байдужості до втрати,  

Але живий нащадок «вищих рас»,  

Що обізве «жидом пархатим»,  

Єврея, ще багато раз… 


Одніх – враз забуттям прикончать,  

Других – знеславлять, як завжди,  

Та вчинок Ваший, лікар Корчак,  

За краєм тим, де є суди. 


І з усіма, неначе Лазарь,  

Ви йшли на смерть, Вас піч чека,  

Що означає слово «табір» 

Дізнались Ви не з словника. 


В буденнім дзенькоті медальок,  

В кільці вагання і образ: 

Працює й досі все Майданек,  

Освенцім досі даве нас… 


І не в минулому, що десь там,  

У пеклі самому буття 

Колючим дротом того гетто 

Душа роздерта геть моя.  

23.10.17р. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про життя і смерть, Про душу, Про Україну, Про минуле

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Де? / Вірш | Савчук Віталій Володимирович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хва / Байка | Савчук Віталій Володимирович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Савчук Віталій Володимирович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.10.2017 16:34  © ... => Наталія Старченко 

дякую щиро пані Наталя! пам`ять нашого народу рясніє тією гіркотою, але не маємо права забути! 

 25.10.2017 12:21  Наталія Старченко => © 

Красивий вірш і дуже гарний переклад. Від змісту на душі гірко. 

 24.10.2017 08:10  Тетяна Ільніцька => © 

Публікації автора Савчук Віталій Володимирович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 3 | Знайдено: 13
Автор: Савчук Віталій Володимирович
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: переклади;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;