26.10.2017 10:40
Без обмежень
132 views
Rating 5 | 5 users
 © Андрій Осацький

Роздуми

Сьогодні зранку було зимно. Я надів пальто, укутався шарфом та опустив вуха шкіряної кепки. Взагалі-то я терпіти не можу холод. Не моє це. Я люблю сонечко та спеку. Вчора бачив дівчину, котра поспішала на роботу. На неї без сліз дивиться було неможливо: у тоненькому плащику, колготках, шия гола. Летить на роботу, аж підстрибує. Сама уся тремтить, але ж вона зірка! Синя, як та одинока курка у морозилці в супермаркеті, що примерзла та навіки залишилась у льодовому полоні. При цій думці мені стало холодно та я надів рукавички.

Дорогою на роботу я наздогнав одну дівчину. Ну, як дівчину? Мені під сорок, а їй за тридцять. Для мене вона дівчина. Навіть через двадцять років теж. Ми незнайомі, але я її знаю все своє життя. Чому я її пам’ятаю? Тому що вона некрасива. Не в тому сенсі що вона жахлива, потворна та донька Франкенштейна. Некрасива настільки, щоб я її запам’ятав. Кажуть, що некрасивих жінок не буває. Буває, повірте моєму досвіду. Вона ще дитиною була некрасива, а коли виросла то краще не стала.

Я мешкаю на початку вулиці, а її будинок десь по середині. Наша вулиця довжелезна, як черга у Ощадбанку за комуналкою. Вона майже нескінченна, але на вулиці хоч можливо дихати.

Коли я в дитинстві йшов до школи – мати цієї дівчини возила її у колясці. Я ходив у старші класи – вона теж почала бігати у школу. Досі пам’ятаю великий ранець, знизу якого стирчали дві криві жаб’ячі лапки, а згори дві мляві косички. Коли ми подорослішали, я бачив її з хлопцем. Вони тримались за руки та йшли ніби по повітрю, не торкаючись землі. Потім я зустрів її вагітною, а через декілька місяців з коляскою. Ще через рік я бачив її сумною, а в Інтернеті на сайті знайомств з’явилась її анкета. Пройшло років п’ять, її дитина пішла у школу, а вона вдруге вийшла заміж. За мого сусіда. Вона вдруге, а він в четверте, або в п’яте. Я після третього разу збився з рахунку. Він хлопець стабільний, йому не звикати.

Я наздогнав цю дівчину, обігнав та пішов далі. Але я помітив, що вона вагітна. Це дуже добре, але знаючи свого сусіда я з сумом вважаю, що у майбутньому я знову побачу її анкету на сайті знайомств.

Повз мене проїхала маршрутка набита людьми, як консервна банка сардинами. Найцікавіше, що слідом за нею інша їхала зовсім пуста. Цю картину я спостерігаю постійно. Ймовірно друга маршрутка спеціально їде за першою, щоб підбирати пасажирів, які будуть з неї випадати, бо нема вже вільного місця.

Багато людей йдуть на роботу пішки. В основному це жінки – молоді, старі, мого віку. Чоловіків майже не має. Нас взагалі по статистиці менше, але з ранку нас немає. Або все сплять, або вже працюють. Мабуть друге – тому нас й менше. Нас потрібно берегти, як природу, як Батьківщину та занести у червону книгу.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Оповідання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Таємнича пожежа / Казка | Андрій Осацький». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ракушки / Оповідання | Андрей Осацкий». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Андрій Осацький.


Мій рейтинг: 6

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.10.2017 00:15  © ... 

Таня спасибо за отзыв. Это уже мой второй рассказ про то как я иду на работу. Первый в той моей книге что у тебя умыкнули и не вернули до сих пор. Надо будет его тоже перевести и выложить сюда. Для сравнения - лет уже 5-7 прошло)))) 

 27.10.2017 06:45  Тетяна Ільніцька => © 

Андрію, Ти написав чудовий твір, філософський, тонкий) Про такі кажуть "розмисловий". Сподобалося, що не нав`язуєш читачам власних висновків, а просто ділишся думками. От живе поруч некрасива дівчина, проте це зовсім не означає, що вона нещаслива чи ущербна своєю "невродою". Просто так склалося, а життєпис вона має цілком буденний. Ще сподобалося про гендерні розбіжності) Словом, моє чудово)))) 

 26.10.2017 14:30  КАЛЛИСТРАТ => © 

Последнюю вашу фразу всецело поддерживаю и одобряю!
Закон надо принять о сохранении мужчин как вида, а то скоро и посмотреть не на что будет)))
Даже обидно, на сайте талант на таланте, а об мужиках ни одного доброго слова и что тогда думать о женщинах?
Мы о них и то и сё, а они о нас??
Дамы, где о нас?!))))) 

 26.10.2017 13:38  Каранда Галина => © 

та ні, не тільки останню))) 

 26.10.2017 12:49  © ... 

Ты прямо как в Штирлице - запомнила только последнюю фразу))))
Вас надо беречь.... 

 26.10.2017 11:34  Каранда Галина => © 

н-да... сумненька картинка...
я згодна, що вас треба берегти...
але і нас, начебто, теж треба... чи як? 

Публікації автора Андрій Осацький

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо