27.04.2011 11:39
-
817
    
  1 | 4  
 © Наталя Борщук

Останній вечір

На дворі вечір, дощ, гроза, 

Зірок на небі ще нема, 

В будинках світять ще вогні, 

Дерева всі в нічній імлі. 

А я чекаю тут сама, 

І є надія, що побачу 

Тебе ще раз... хоч на хвилину 

Почую голос в тишині 

Коханий мій, навік єдиний. 

Прийди до мене, як скоріш, 

Мене ти обійми, як найсильніше, 

І ніжно в губи поцілуй 

У спраглі, виснажені губи, 

Які давно цього чекали, 

Коли приходив - так благали: 

"Ну поцілуй... останній раз 

В останній вечір на прощання..." 

Та все одно в душі зітхання,.. 

І ти вже більше не прийдеш... 

Не поцілуєш і не обіймеш... 



04.03.2008

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.04.2011 22:26  © ... => Лані 

можливо...а вірш дійсно сумний...в мене вони всі чомусь виходять сумні...

 27.04.2011 22:24  © ... => Тетяна Чорновіл 

Вам дійсно сподобалося? Спасибі велике!

 27.04.2011 12:08  Тетяна Чорновіл => © 

Не прийшов то й не треба! Зате під звуки тих сумних емоцій Ви створили гарного вірша.

 27.04.2011 11:50  Лані 

та певно й не буде зірок серед грози:). Сумний вірш.