28.10.2017 23:28
Без обмежень
28 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Лишилась правда

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові. 

Хоч зціляє серця насправді  

Тільки світло чуже любові,  


Нам з тобою немає слави  

У ліхтарних роботах зорей.  

І немає бурштину лави  

У безмежній безодні моря.  


Поки слово ламає камінь,  

А душа не біжить до прірви,  

Я ще вмію латати рани,  

Ти ще досі у світло вірив.  


І як ніч розтасує долі,  

А міста полягають пізно,  

Ти розпалиш ранкові зорі,  

Я - душі заспіваю пісню. 


Тільки сон неживий, щоправда:  

Вже коліна стерті до крові. 

Нам з тобою лишилась правда 

У зацькованім брудом слові. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Міста біжать / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чорне місто / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 29.10.2017 18:35  Гаврищук Галина => © 

У вас дуже лагідне поєднання слів. Розумію,що так виливаєте свій смуток . Надіюсь полюбуватись вашою радістю в скорому часі... 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо