31.10.2017 11:17
Без обмежень
30 views
Rating 5 | 3 users
 © Олександра

За коліями дому

Душа спішить за коліями дому,  

Кудись тікає сум міських ночей.  

Мені штампують цю осінню втому  

Холодні будні вицвілих речей.  


І тихий вітер піснею стихає,  

Можливо, плаче. Може, просто спить.  

"Самотня пташко, - в осені питаю: - 

Скажи, як другу, - що тобі болить?" 


Боліли зливи. Зараз ранять серце,  

Хоча дощі розмили перший біль.  

Я так боялась, що вона зірветься,  

Я так боялась в жовтні заметіль. 


Але тепер, коли фарбують стіни,  

І вперше спокій тулиться до скронь,  

Ця осінь, що не впала на коліна,  

В моїй душі розпалює вогонь. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Мовчати римою / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Міста біжать / Вірш | Олександра».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.11.2017 07:33  Тетяна Чорновіл => © 

Красива поетична замальовка! 

 31.10.2017 13:36  Каранда Галина => © 

в тебе неймовірні вірші...

не перестаю дивуватися талантом...

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо