Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.11.2017 17:04Новела
Фантастика  
00000
Без обмежень
© Нетецький Вячеслав

Інкубатор

Нетецький Вячеслав
Опубліковано 02.11.2017 / 43976

1.

Грошей не вистачало. На роботі – аврал. Батькам – давно не потрібний дядько у якого почали вже вуса вкриватися інеєм. Пенсія і розваги – що тим батькам ще зосталося? Він сам по собі, а вони живуть своїм.

Що може такий середньо статичний чолов`яга зробити? Нічого – тільки іти і пити. Отак банально і без ніякої фантазії.

Неонова вивіска зробила своє чорне діло – він на повному автоматі штовхнув двері.

Всередині було прохолодно і затишно. Кондиціонери якісно фільтрували та охолоджували повітря, ледве чутно грала музика. Світло лилося м`яким туманом з ламп, які дизайнери дуже вдало прикріпили до стелі. Бар мав назву "Леді Х".

Він посміхнувся від думки, що блискавкою вдарила у голову. Ось він зараз зустріне загадкову жінку, яка другою блискавкою вдарить своєю розкутістю у мозок. На мить спинився, знову усміхнувся сам собі та швидко підійшов до барної стійки.

Бармен був бездоганним, як нова копійка і, привітавшись, одразу поставив перед ним фірмовий коктейль, мовляв, заклад платить.

Тільки значно пізніше, чоловік зрозумів, що все це було ланкою одного ланцюга, а поки що, він жадібно потягнувся до стакану.

Так і сталося як гадалося. Друга блискавка вдарила коли він зробив перший ковток.

Це була дійсно Вона. Так, це була Вона, з великої букви. Як цунамі її поява змела усі перепони.

Декілька вже не дуже тверезих чоловіків, що сиділи як і він за столиками у великій залі враз протверезіли і підібралися, не мов потужні амортизатори автомобілів.

Він зрозумів – право знайомства може перерости у бійку і, вже почав стискати кулаки.

Вона сіла у барної стійки. Поклала ногу на ногу і закурила цигарку вставивши її у елегантний та тонкий, інкрустований якимось дорогим камінням мундштук.

Дим цигарки тільки ще більше розпалив уяву чоловіків.

Знайшовся перший сміливець, що підійшов до жінки. Але вона так подивилася на нього, що він раптово зблід і злякано потрусив до свого столика та залпом випив свою чарчину, що стояла перед ним.

Побачивши таку реакцію інші враз втратили увесь пил і через хвилину зовсім загубили свій віднайдений лоск та жагу до забав.

Вона сама підійшла до його столика і привіталися з ним. І тоді третя блискавка вдарила його прямо у серце.


2.

Мати дивилася на них і не могла нічого зрозуміти. Вона давно змирилася з тим, що син не має ні житла, ні роботи, ні дівчини.

А тут, за місяць у нього з`явилося все. Ось так раптово, без усяких преамбул, раз – і є.

Син змінився. Так, навіть вуса вкоротив і пофарбував. Впевнений у своїх вчинках, навіть батько, що давно був махнув рукою на непутящого синка, тепер усю суботу сидів у гаражі та завзято ремонтував з ним авто.

Син радо посміхаючись почав розповідати про свою протеже.

Коли він дійшов до пункту: "Зараз хочу запропонувати Їй свої руку і серце і, попрохати батьківське благословення" – на очах у батьків з`явилися сльози радості.

Тільки у його тата на хвилину, щось кольнуло в грудях і з`явилося дивне відчуття, що хтось керує його емоціями.

У роті був дивний металевий присмак і хотілося дуже випити горілки. Та він списав все на хворе серце та задишку, але "казьонку" випив, хоч лікарі рекомендували забутити зовсім про це.

Весілля гуляли через місяць, дуже помпезно, з викраданням нареченої, бійкою – аж цілих два дні.

Батьки не пожаліли нічого для єдиного сина. Нові колеги теж привітали, їм дуже кортіло подивитися на його дружину. Та і раптово друзі дитинства прийшли, вони, доречі, і були ініціаторами бійки (чомусь потім, вони не змогли згадати подробиць, але усі були зачаровані вродою його жінки).

Йому ж все було якось швидко, дуже швидко. Він мало що пам`ятав, все не наче розмило водою та стиснуто до певної межі у часі і просторі. Свою, тепер вже дружину, він знав і не знав. Як у барі вона підійшла – пам`ятав. Після, куди і що робили – ні. Як кохалися – теж ні, а як прокинувся у її ліжку – так.

Вона була: дивною і ні, шикарною і простою, дотепною і, іноді, нестримною і гарячою, як вулканічна лава.

Що він тепер став немов підкаблучник – це ще розумів, а більше думок ніяких не приходило до голови.

Життя між тим, вирувало, як бджолиний вулик та несло його як кораблик з газети. Чоловік існував неначе як амеба – робота, їсти, спати.

Та чомусь, коли жінка погладшала і заявила йому про п’ятимісячну дитину це раптово його засмутило. Увімкнулася прадавня програма: "Чому така велика дитина?" яка і зняла ілюзію.



3.

Хімічні речовини були розставлені дуже обережно. Лаборанти-біороботи тепер за цим дуже пильнували. Диверсія або випадкова необережність була неможлива.

Професор зі смутком дивився у єдине вікно на те, як тополі тонким шаром вкривають землю пухом і ніяк не зміг заспокоїтись.

Він думав, чому і як Міжгалактична Федерація змогла його купити.

Вони вийшли на нього коли дочки майже не рухались від вірусу (Професор підозрював, що то було зроблено спеціально, щоб він співпрацював).

Так, Вони раптово з`явились і дали ліки від яких його дочки пішли на поправку. А йому, за послугу, запропонували очолити кафедру біоінженерії. Потім йому захотілося більше і він підрядився на новий Експеримент, що ініціювали жадібні інопланетяни.

Нажаль, про свої суть і наміри гості з Космосу дуже мало повідомили Професору.

Хазяї прийшли з 9-го виміру. На людей не схожі. Атмосфера Землі для них шкідлива та і час у них плинув не так (тут, у людей, минав 1 рік, а у них навпаки – час летів назад аж на 3 роки).

Та вони вміли добре керувати потрібним процесом. Робили поруч планет спеціальні Вузли, де час завмирає, щоб потім можливо ставало безконтрольно грабувати ресурси. Багато вимірів і планет так було захоплено та фактично насильно включено до Федерації.

Тепер на черзі Земля, хоч від Алфи-Центаври (там будували черговий нульовий часовий Вузол) вона знаходилася далеко, а все ж мала велику цінність для їх розвитку.

Та треба для захвату зробити щось ліпше, ніж біороботи, що існували тільки декілька місяців у земній атмосфері.

Тому біокафедра університету була швидко доукомплектована і таємно профінансувалася за кошти, що передавали завербованим людям інопланетяни.

Та створена ними унікальна Істота, що може існувати у двох світах утекла з лабораторії – і це стало фатально для всього Експерименту.

Вона, ця Істота, була двостатева, використовувала гіпноз, керувала підсвідомістю, але найголовніше, мала металеву шкіру, яку не відрізнити від людської.

Процес перетворення на метал контролювала сама Істота коли їй щось загрожувало.

Професор засмучено пошкандибав до кабінету – все треба робити спочатку – усі документи Істота про себе знищила.

Федерація була в нереальному бішенстві, якщо цей стан можна було виразити емоціями людей.

Тих членів колективу, які були вбиті Істотою замінили на нових.



4.

Істоті було начхати на те, що хтось її створив та тепер шукає. Вона отримала свободу.

Земна частина хотіла жити та нікому не заважати. Інопланетна – захопити Землю та дати можливість Федерації викачати усі природні ресурси.

Це був стрес для Істоти, коли треба було бути машиною для вбивства.

І, коли один із біороботів помилково не замкнув кайданки на лівій руці – Істота вирвалась.

Хімічні препарати перетворили на монстра у прямому сенсі. Вона розгромила лабораторію вщент.

Шкіра тепер могла стати міцніша за титан, або здиралася до кісток при одному дотику і це дуже болісно: переходити з одного режиму до іншого без підготовки.

Коли вона покинула лабораторію – треба було адаптуватися і вибрати стать. Вона одразу стала жінкою.

У підсобці тримали журнали з моди – тому який образ вибрати довго не вирішувалось.

Знайти притулок: квартиру та одяг – виявилося теж до волі легко. Маючи хист до перевтілення та до гіпнозу за короткий час вона навчилася навіювали ілюзії і почала шукати партнера.

Вона вирішила народити нову расу.

У її новому світі не було місця ні людям, ні Федератам.

Але пошук партнерів провалився - ніхто не підходив під донора.

При створенні Професор використовував стволові клітини зібрані ще при народженні її чоловіка (у юності він робив акушером у клініці і зберіг зв`язки), якого знайшла швидко, після чого, навіюванням заманила до бару, а потім винудила оженитися на собі.

Ілюзія трималася декілька місяців бездоганно і Істота нарешті завагітніла.

Чоловік був ще живий тому, що вона задумала розніманітнити своїх нащадків та дати їм різні типи нервової системи (на кафедрі якраз вивчали вплив механізмів та електроприборів на ембріон).

Чоловіка істота доводила до нервового зриву, опромінювала радіацією, або била високим струмом, а потім лікувала і знову будувала нові схеми та робила досліди.



5.

Чоловік Істоти став все частіше виходити з під контролю. А ще – в неї з`явилася проблема: Професор натрапив на її слід.

Істота почала нервувати і плід почав ще швидше рости. Вона зрозуміла, що потрібно кесареве.

Перетворення на метал теж все менше контролювалося. Тому, коли почалися пологи – винудила відвезти себе до спецклініки.

Професор вистежив її перебування за допомогою інопланетної апаратури. Він розумів –

дитина Істоти зробить неможливе можливим і Хазяї щедро винагородять його.

Команда захвату миттєво виїхала до клініки.

Істота відчула, що гру програла, коли побачила Професора. Від жаху шкіра стала металевою. Та Професор був готовий і взяв до рук електропилку по металу.

Істоту прикували кайданками до крісла та почали вирізати дитину. Пилка навкруги давала безліч іскор. Звук пиляння лунав по усьому корпусу.

Чоловік Істоти, що чекав у коридорі почув це і стурбовано забіг у пологовий зал. Побачене зовсім збило усю ілюзію.

Він на мить розгубився та ненароком зачепив скляну шафу. Шафа впала на на щитову 380 вольт. Залізна полиця доторкнутись руки Істоти. Струмом вдарило у пилку, у Професора та у групу захвату.

Виник парадокс, який викинув Професора у той час коли ще не було на Землі Федератів та стер усю його пам`ять про них. А самих Федератів зачинив у 9-му вимірі.

Дитина вижила та повернулася до нормального розвитку. Її мати втратила усі навички і зробилася нормальною земною жінкою.

Тільки чоловік все запам`ятав і приховав усі можливі сліди і тому, слідчі людського спецпідрозділу не змогли нічого дослідити. Було вирішено, що аварія трансформаторі спричинила увесь цей безлад.

Та чоловік марно замітав сліди. Федератам нічого не варто знову було повернутися на Землю і знайти усіх, де б вони не були.


Основні події тільки починалися...

Київ 24.08.2017
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.11.2017 Проза / Новела
Цитрусові
02.11.2017 Поезії / Ліричний вірш
Гілка клена
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
19.11.2017 © Ігор Рубцов / Мініатюра
Листи з минулого
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (2)
18.11.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
ПРИНЦИП ТРИГЕРА (1)
17.11.2017 © Гаврищук Галина / Роман
Атланти (19.)
16.11.2017 © Ірина Мельничин / Новела
Занурення
Новела Фантастика
02.11.2017
Інкубатор
08.09.2016 © роман-мтт
Гайдамаки
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 44  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.11.2017 19:02  © ... для Каранда Галина 

Я тут з коментарями розбираюся. Тому, якщо відповіді не прийшло - повторюся: щоб виділявся твір, та сюжет - спеціально стислі події, бо на роман ростягнеться і, забудуть, про що було спочатку... 

 02.11.2017 17:16  Каранда Галина для © ... 

"у нереальному бішенстві"))))))))))))


фантастичні оповідання - мій улюблений жанр.

Але щось я не встигала за сюжетом... певно, в мене час теж не в той бік летить)))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +89
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +131
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +129
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +73
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.11.2011 © Микола Щасливий
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
26.11.2011 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди