04.11.2017 16:20
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Вітрові

Я люблю твій голос осінньої ночі, 

Хоч ти і пішов, не сказавши: прощай.

Я часто дивлюся в задимлені очі

І п`ю з твоїх подихів липовий чай.


Ти тут, ти десь поряд. Я чую вустами

Твій шепіт з далеких мінливих лісів.

Я вічно боюсь, що як в горах постану, 

Я тільки твоїх там побачу братів.


І дощ не втомився на пагорби лити, 

Як небо торкнулось цілунком вогнів.

Ти знову вертався до вичерпних митей, 

Горнувся до втоми прокурених днів.


У тебе в душі вже на трошечки зимно, 

Як жаль, що цей холод торкнувся очей..

І тільки твій голос ще досі невпинно

Я люблю у стінах осінніх ночей.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Дощі забувають про осінь... / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Мовчати римою / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.11.2017 17:38  Олена Коленченко => © 

Магічно.....Заворожує) 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 2 | Знайдено: 11
Автор: Олександра
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Душа Повітрулі;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;