06.11.2017 14:21
Без обмежень
48 views
Rating 5 | 1 users
 © Маріанна

Подорож починається

Забуте Місто відлунює словами втраченими. Хто почує їх? Хто відшукає шлях до Брами? Для кого дзвенить музика срібних зір?

Хтось залишився за брамою, замкнений у Місті Забутому і не в змозі вийти у світ. Що там за межами? Вирує життя, минає час. Тут же все зупинилося. Доки не знайдеться той, хто віднайде.

Заховане у мареві, захоплене туманами чекає Місто звільнення. Кому ж вдасться відшукати дорогу приховану, для того зміниться звичний світ.

Місто пливе кораблем у просторах Всесвіту. Місто – кришталева кулька замкнена куполом. Чиясь рука трусоне її і засипле назавжди.

Та стоїть поки непорушно маленька куля, а у ній Загублене Місто. Що відбувається за міцними стінами і високими огорожами? Не знає ніхто ззовні. Не проникне чуже око. Тільки вечорами загораються вогнями будинки і вулиці, ніби запрошують гостей.

Та немає гостей. Не прийде ніхто, не порушить спокою, не принесе новин. Уже й не чекають. І все ж є й такі, хто ще сподівається, тільки не промовлять уголос. Це одна із маленьких таємниць, яких безліч поховано на вулицях, це слова, замуровані в брук, що давно прагнуть звільнення.

І минає час, ніким не рахований, ніким не помічений у Місті, що майже вмерло. Та ще існує.

І ніхто не шкодує за тим, що забуте. Хіба тільки тихий шепіт нагадає про рану, що ятрить порожнечею. Що там втрачено? Спить пам’ять. Не пробудиться спогад. Тільки чому ж так тоскно? Квилить душа і серце. Чому? За чим? Не знає. Не знайде.

Та увірветься колись терпіння і прийде час пошуків. Без карти і вказівки, без надії і орієнтиру. Та не без надії. Є щось приховане у безодні темряви. Є шпичаки гострі болю незнаного, що не дозволять залишити все як було.

І пошуки розпочнуться. І поведе вперед Шлях Чумацький місячний човен, що по ріці зоряній попливе до берега незнаного. Довгим буде той шлях, освітлений золо рунними вівцями на полях неходжених.

І пошуки стануть метою. І шлях виявиться розрадою. І вщухне нечутний плач, що не давав спокою. Кордони зникнуть. Безмежжя відкриється серцю. Тихий голос Забутого Міста озветься.

Загублене мусить бути віднайдене, очікування колись таки справдиться і час знову рушить вперед, щоб відзначити відродження. Майбутнє.

Місто приходить у сни, хвилює уяву і будить натхнення. Та ранок вперто стирає чарівний спогад і занурює у буденність. Тільки ніч поверне втрату. Поки тимчасово, доки не знайдеться спосіб пригадати. Чи знайдеться? Важко відшукати, та нагорода варта зусиль.

А поки спить Загублене Місто і чекає на того, хто розбудить його життєдайну силу і поверне світові. Та важко відшукати такого сміливця. Хто зважиться? Хто прийме виклик? Хто дійде до кінця?

Хтось уже готовий. Хтось почув поклик. Тільки б дочекатися. Тільки б вдалося.

Подорож починається.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Падіння / Верлібр | Маріанна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Листопадовий чин / Вірш | Маріанна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маріанна.


Супер? Чудово? Смішно? Нецікаво чи поганенько на трійку з мінусом?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.11.2017 12:50  © ... => Тетяна Ільніцька 

Щиро дякую! 

 07.11.2017 08:57  Тетяна Ільніцька => © 

"Та увірветься колись терпіння і прийде час пошуків", - класний початок для будь-якої оповіді! Гарно) Сподобалося! Справді, початок оповіді - то найцікавіше... 

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо