07.11.2017 18:13
Без обмежень
64 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Мої 1245

Вчора ввечері я повернулася з пробіжки і раптом зненацька вирішила підрахувати, скільки кілометрів уже набігала. Так от, починаючи з квітня 2016 року, коли я досягла 5-кілометрової позначки, вже набігалося 1245 км. Сама не вірю! Ущипніть мене... І це я не враховую ту відстань, яка бігалася до позначки в 5 км. А починалося все з якихось півтора...

Воно, звісно, завжди хотілося вести здоровий спосіб життя, займатися спортом та підтримувати форму. Але, як-то кажуть, з наступного понеділка наступного року… Серйозно я задумалася про це десь років два-три тому, коли раптом отримала можливість працювати вдома. Пішли в небуття ранні вставання, шлях до метро пішки та прогулянки під час обідньої перерви. З’явилося більше часу на книги, перегляд фільмів, спілкування з друзями – і це було круто!

Однак, засівши вдома за клавіатурою, в теплі та затишку, за тиждень-другий я усвідомила, що моя вдягачка раптом стає тіснуватою, і якщо я не хочу проходити в двері боком, треба щось з цим робити.

Спочатку я просто виходила в обід на прогулянку. Ходила колами по Лісовому, підслухувала розмови перехожих, спостерігала за навколишнім світом. Але цього було замало, бо від вічного сидіння за компом спина все одно поболювала, і довелося піти на масаж, а набрані кілограми не поспішали покидати грішне тіло. І тоді я вирішила, що проблему слід вирішувати радикально.

Як відомо, найкращий засіб для схуднення – це біг. Зізнаюся чесно, цей вид фізичної активності ніколи не був моїм улюбленцем. Скажу більше, в шкільні часи залік з бігу на 3 км наводив на мене жах ще за півроку до його складання. А наша легендарна Стара лижня, якою ми бігали в школі, була для мене особистим колом пекла, набагато страшнішим, ніж ті, що так талановито змалював Данте.

Але треба було з чогось починати. І це велике щастя, що я живу поруч з Биківнянським лісом – моїм потужним місцем сили. Його просіки й секретні стежинки завжди так м’яко стеляться під ногами, що біг перетворюється на політ на крилах, а запашне повітря гарненько прочищає мізки й допомагає повернути втрачене натхнення.

Так я почала бігати. Не подумайте, що все було легко й радісно. Навпаки, було важко й депресивно, особливо, коли доводилося буквально копняками виштовхувати себе з хати й примушувати пробігти хоча б сто метрів, обіцяючи собі, що після цього – все! Але після ста метрів біглися наступні сто, а потім – ще сто…

Поступово я повернулася в свої звичні розміри, але біг не облишила. Взимку теж виходила на пробіжку – і це був цікавий досвід, бо раніше я такого ніколи не робила. А якось – і це теж було вперше – хапнула ті самі знамениті ендорфіни, про які так багато розповідають заповзяті бігуни. І це таки круто! І захотілося ще. І тепер хочеться завжди, бо покращує настрій і дає сили жити далі, щоб не сталося в моєму химерному всесвіті.

А потім мені захотілося розповісти про свої відчуття іншим – і так народився цикл мініатюр про біг. Він постійно поповнюється, може, не так швидко, як мені хотілося б, але я пишу тільки про значні, цікаві чи кумедні, на мій погляд, події, які відбулися насправді. І в цьому, як мені здається, є певний сенс, бо навіть якщо мої невеличкі оповіді спонукали хоча б когось до бігу, творчості чи іншої активності, я направді щаслива :)

Гайда, біжімо далі!

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Збитки / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Моя кава / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.11.2017 12:03  © ... => Каранда Галина 

Бггггг
Круто! 

 15.11.2017 10:41  Каранда Галина => © 

))))

натрапила на анекдот, не втрималася, щоб Вам не розказати:

"Когда я пропускаю тренировку на беговой дорожке, я добавляю 40 минут к следующей тренировке. Завтра я буду бегать до 2027 года."


 08.11.2017 13:49  © ... => Каранда Галина 

нє. вдома комфортно, але грошей менше. А ще навіть такий інтроверт, як я, відчуває, що за два роки вдома життя якось почало проходити повз мене... Тому повернулася. нудно стало, напевно. 

 08.11.2017 13:43  Каранда Галина => © 

повернулися... а я вже розмріялася, що вдома вигідніше... 

 08.11.2017 13:39  © ... => Каранда Галина 

та нє. Просто так співпало :) ну й справді, нагода була, бо часу стало більше, графік сама планувала тощо. Але наразі вже повернулася на офісну роботу, то довелося графік змінювати. Тепер бігаю ввечері, а не вранці, як раніше. 

 08.11.2017 13:16  Каранда Галина => © 

О!
висновок: щоб почати бігати, спочатку треба засісти вдома!) ))))
чи це я неправильні висновки роблю?))))) 

 08.11.2017 09:35  Тетяна Ільніцька => © 

Прекрасний мотиваційний твір! Мені здається, будь-хто, прочитавши, перестане вагатися (якщо ще має сумніви) бігати чи ні)))) 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;