14.11.2017 17:41
Без обмежень
49 views
Rating 0 | 0 users
 © Костенюк

Осінь

Я тихо осінь цілую в губи

і ніжний подих пашить приємно.

Вона вітрами мене голубить,

бо це кохання у нас взаємне.


Бо це кохання завжди останнє.

Воно, неначе туман над лісом,

мов на пероні «люблю» прощальне,

над жовтим кленом в душі повисло.


Роки проходять, печаль приносять,

але в душі я завжди таємно

чекаю й досі кохану осінь,

бо це кохання у нас взаємне

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для дорослих, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Річка Стир / Вірш | Костенюк». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Розбита ваза (переспів з Рене Сюллі-Прюдома) / Вірш | Костенюк». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Костенюк.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Костенюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо