16.11.2017 03:05
для всіх
128
    
  1 | 2  
 © Панін Олександр Миколайович

Обвуглена Любов

Обвуглена Любов

Монолог Мавки

Цей хлопець дуже молодий

І зовсім сивий, 

А серце — чорне, 

Вщент обвуглене воно...

 

 

Вугілля прогорілої Любові

Зеленим пагонам

життя не подарує.

 

Мене побачив, 

повз ти

не пройшов, 

В очах вогонь зблиснув, 

Невже було замало?

 

Навіщо знов

закохуєшся ти? -

Кохання найсолодше, 

найпалкіше

Скінчиться врешті-решт

І цього, хлопче, ти

не зможеш

пережити.

 

Твій погляд, посмішка

Моє хвилюють серце, 

Я теж закохуюсь, 

Давно я не кохала,

Так довго, 

що століттям

Втратила вже лік!

 

Кохатиму тебе, 

мій хлопче милий, 

Кохатиму так палко, 

пристрасно і вірно!

 

А як між нами

закружляє листя жовте, 

Кохання Осінь врешті

надійде, 

Зумію так зробити я, 

що розставання те

Сердечним

і духовним стане.

 

Коли я розчинюся

межі хмар, 

У пам`яті твоїй

залишаться лише

Чудесні спогади

Кохання Чарівного.

 

Нехай твоя відроджена

душа

Зустріне душу

дівчини-красуні, 

Хай Щастя

обіймає вас обох...

 

А я? -

 

Я ніжно

Сумувати

Буду.

 

 

 

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.11.2017 01:53  Олена Коленченко => © 

Вугілля прогорілої Любові зеленим пагонам життя не подарує....Це точно!