Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.11.2017 14:21Роман
 
Атланти
00000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

19.
Гаврищук Галина
Опубліковано 17.11.2017 / 44101

Минув рік. Ми заглядали сюди час від часу. Тепер можна побачити обсяг застережливих заходів, застосованих атлантами.

Першим кроком була серйозна розмова з дітьми. Дорослі не стали приховувати небезпеку і розповіли їм про те, що їхній несвідомий дозвіл на запрошення різних «дивовижних» звірят з далеких світів може заразити всіх людей інфекцією. Повторювалась стародавня легенда, − коли високо розвинуті далекі предки були заражені під час сну, хоч вдень могли боротися з паразитами. І як пожертвувала своїм ядром Дея. Другого разу нам вже не допоможе стороннє втручання, то ж ми повинні самі бути на по готові. Окрім того біля дітей тепер завжди був хтось старший, хоч з цим їм було дуже важко миритися. Вони втікали та дратувались, чим додавали зайвої роботи своїм матерям по очищенню від цього негативу. Можна сказати − виникла нова проблема. Діти перестали бути вільними, що могло привести до непередбачених наслідків. Приходилось створювати нові правила. Діти самі обирали собі охоронців серед підлітків, тоді все це перетворювалось на гру.

Особлива увага приділялась голубокровкам. Їх оточили нав’язливою увагою, через що ті стали почуватися «не такими», як інші. Звичайно ж, їм все розповіли, але це не рятувало від внутрішнього дискомфорту.

Церіон вже знав, що люди попереджені про наміри колишніх помічників. Це його не надто турбувало, бо для них час не мав такого значення, як для смертних. Рано чи пізно, та люди втратять обережність, і він виконає заплановане. Більшою гризотою була Еліна, його донечка. Він тонко відчував її настій, і його боліло набагато більше, коли рудоволоса красунечка була пригніченою. Постійний нагляд за Еліною вбивав Церіона. Він не мав змоги явитися перед нею. Ще й той її товариш виводив його з себе. Вже майже рік він терпить присутність Знича, − правнука Веросії з сусіднього поселення. Він на чотири роки старший, але між ними явно не тільки щира дружба, а сердечна прив’язаність. Ще рік тому Дарія з Веросією познайомили їх. Вони мали намір зблизити Знича та Еліну для дружби, щоб їй не було самотньо. Тільки згодом відчули, що серця дітей б’ються в резонансі. Це було тільки на краще, бо вже ніякі інші думки в її житті вже не будуть вагомішими, ніж бажання зустрічі з парубком. Знич перед зустріччю з дівчиною виконував свою «місію» по підтримці чистоти духу голубокровки. Та, коли побачив її вперше, − закляк від ніжності, яка заполонила бажанням захистити Еліну від любої злої думки, від вітру та спраги, від всього того, що вона сама собі може придумати… А згодом почав марити зустріччю з нею. Він перебрався жити в родину Дарії. Таке було звичним в атлантів, особливо коли це стосувалось чистих почуттів. До шлюбу їм ще далеко, але дружбі ніхто не перечив.

Ауроній не забувся про свою обіцянку допомогти нашому світові згадати втрачені можливості людини. Він зустрівся з Віктором – провідником, що жив серед людей, одружився з Ладою і був батьком двох діток. Його син був предком душі ангела Аро, який спілкувався з нами.

Віктор все ще мав здатність накопичувати та переносити енергії. Правда, тепер він цим не займався, бо затишно почувався в людському обличчі з коханою дружиною та новою родиною. Але для того, щоб захистити свою сім`ю та уклад життя, згодився допомогти зібрати тисячу атлантів, зарядити їхні поля такою кількістю захисних енергій, щоб ніяка нечисть у нашому світі їх не пробила, і переправити через між часовий портал у наші світи. В замерзлу паралель Уляни повинні були перейти майже половина богів, друга частина рівномірно роз приділялась серед п’ятдесяти одної паралелі, − по сто осіб на кожну. У двадцяти паралелей нашого часу справи не такі кепські, і там люди самі очищають свій світ від чужинців.

Віктор прорахував, що рівень інтелекту паразитів свідомості та їхня сила впливу на людину в світі атлантів та нашому повинні були відрізнятись в сотні разів. В нас людину вже не потрібно ламати, це робиться автоматично – самою системою та культурою. Паразити тільки збирають «плоди» з невдоволення та агресії, що супроводжує наш устрій життя − з брехнею, заздрістю та ненавистю до самих себе. Тому рівень інтелекту та сили чужих сутностей тут дуже примітивний – вони створюють обставини по незмінних схемах, нічого нового вже давно не обмислювали, то ж певною мірою деградували з свого первородного рівня кмітливості.

Віктор не тільки зарядив атлантів-посланців великою кількістю енергій, а й створив нову програму, що мала працювати як акумулятор вільних космічних зарядів, протікати через них безперервно та оживлятись для потреб Землі та людства. Вона не могла інфікуватись, бо не зупинялась, утворювала вихор та ореол, що світився над головою (видиме світло в п’ятому вимірі) . Цієї чистої енергії звірюки боялись, бо вона їх спалювала та розкладала на вільні електрони, потім трансформувала у своє сяйво. Тільки одна їхня присутність серед людей вже була боротьбою.

На жаль, такого способу розправи з чужинцями в світі Атлантиди було не достатньо. На них мали пек первородні − сильніші в сотні разів сутності. Ті, що проїли оболонку їхніх предків. Потрібно було придумати новий спосіб боротьби. Благо, хоч є трохи часу в запасі. Можливо, ще є шанс піти на переговори з Церіоном…

Все ж, атланти готувались до війни. Вони бачили варіант майбутнього, коли були спалені ті, хто не дозволив змінити свою свідомість. В той період Матір започаткувала можливість існування інших варіантів майбутнього, що є актуальним і по наш сьогоднішній день. Експеримент продовжується завше. Тому ніякі пророцтва загибелі світу не мають остаточної сили. Все можна змінити, придумати протидію.

Амфібії пришвидшили свій духовний розвиток, творили реальний підземний світ у п’ятому вимірі. Правда, більшій половині їхніх родів прийшлось прийняти четвертий в океанах та морях. Там вони будували міста та піраміди для переходів на інші планети.

Атланти освоювали підземні тунелі, будували там ядерні електростанції на випадок знищення своїх арумінів. Було зроблено сотні літаючих човнів, котрі повинні були перенести їхні сім`ї в піраміди, а звідти на інші планети чи часові проміжки.

З майбутнього досвіду стало відомо, що половина воїнів буде інфікована паразитами. Вони виберуть собі царя, котрий буде слугою Церіона. Всі земні люди, народжені бути вільними земними богами, будуть поневолені і змушені жити під диктовку, працювати для чужого добробуту, забути про подорожі космічними світами і всі свої знання. Їхнє життя буде вкорочене в п`ять-шість разів, енергії збалансовуватись більше не будуть і з Матір`ю вони більше не зможуть розмовляти та бачитись.

Всім не втекти з планети, та й гордість та сила воїнів цього не приймає. Нехай діти та жінки. А всі мужі готувались до оборони. Якщо відіб’ють перші атаки, то зможуть укріпити свої території та створити енергетичні обереги. Над цим працювали всі жінки родин атлантів. Дійсно, після отриманої інформації про захист посланців у майбутнє, почався пошук по всіх небесних сферах. Треба було знайти нові знаки. Символи, заряджені енергією захисту, мали бути в сотні разів сильніші. Матір не відповідала на питання, це було завданням людини. Все, що вона могла дати – це шанс на спасіння. То ж і створити зброю проти зла було задачею людини, як і завше, виходячи з прадавньої історії світу.

Біля знайомого аруміну зібрались старші воїни з усіх кінців Атлантиди. Два велетні були вчителями. Вони допомагали їм освоїти перевтілення у реальний образ драконів та вдвічі більших, ніж вони самі велетнів. Для створення одного вогняного дракона потрібно було чотири людських тіла розкласти на частинки та притягнути у нову форму. У велетня – вісім. Тут моли злитись тільки воїни на кшталт Квіна, з особливим даром та вмінням. Якщо хтось один зробить помилку та вийде з синхронного відчуття рухів, то образ розпадається спочатку на енергетичну хмару, а потім воїни збирають свої тіла.

Життя атлантів явно перемінило свій звичний ритм. Для збереження сьогоднішнього дня та уникнення загрози вони розвивали свої можливості з прискоренням, що означало – людство рухається вперед. Можливо, це план Матері…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.11.2017 Проза / Роман
Атланти (18.)
23.11.2017 Проза / Роман
Атланти (20.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
30.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Хто ми є?
28.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Двійник чи антипод?
Роман
25.11.2017
Атланти (21.)
17.11.2017
Атланти (19.)
27.10.2017
Атланти (17.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 22  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +102
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +159
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
05.04.2012 © Т.Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.11.2013 © Андрій Осацький
12.04.2012 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди