23.11.2017 05:48
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 1 users
 © Георгій Грищенко

Сонце і моє віконце

 

Із за лісу, що на сході,  

Тихо виглянуло сонце 

І при всім чеснім народі 

Загляда в моє віконце. 


Подивитись хоче мабуть 

Як живу я тут сьогодні,  

Чи веселими дні стануть,  

Чи на це всі люди згодні. 


Я живу у самотині,  

Маю жінку у розводі,  

Що прийшла до мене нині 

Суп зварити й при нагоді 


Побалакати тихенько 

Про сучасне і минуле,  

Як були ще молоденькі 

І кохання як відчули. 


Як літали у Карпати 

Щонеділі чи суботи 

Щоби друзям побажати 

Кинути усі турботи. 


Й відпочити десь у горах 

І повітрям чистим дихать,  

Вже минуло років сорок,  

Нема друзів, пішли тихо. 


А ми з жінкою живі ще 

Й до нас сонце заглядає,  

Ми же знаємо навіщо,  

Це нас Бог оберігає.. 

м. Київ 23.11.17.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Середа / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Терпіння / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.11.2017 09:02  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро вдячний за коментар та побажання. 

 23.11.2017 20:17  Тетяна Чорновіл => © 

Душевна поезія. Так тепло відчулися Ваші поетичні роздуми. Нехай Бог оберігає і надалі. 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо