23.11.2017 09:28
Без обмежень
51 views
Rating 5 | 2 users
 © Дарія Китайгородська

Цивілізація і ми

Тільки-но пройшла перевірку на цивілізованість.

Вийшла трохи пізніше, тому вирішую під`їхати маршруткою. Заходжу через задні двері. Салон повний. Ззаду мене штовхає якась кобіта, і я зариваю носом у верхню сходинку.

На мій обурений крик, що вона робить, тітка виважено відповідає, що, на її думку, я недостатньо швидко заходила. І, звісно, ні вибачте, ні перепрошую.

"Тобто, – подумала я, – за логікою цієї тітки, якщо перед тобою тупцяє повільна і незграбна бабця, твоє святе право штурхонути її так, щоб ногами вкрилася".

Всі 7 хвилин поїздки я боролася зі спокусою дати кобіті на виході добрячого підсрачника зі словами, що вона недостатньо швидко виходить з автобуса, але виховання перемогло.

Тільки чомусь мені нерадісно. Думаю, тому, що тітка залишилася непокараною, бо моя чемність для неї – стовідсотковий вияв слабкості. І тепер мені дуже хочеться повернутися на 15 хвилин у минуле, щоб таки віддячити…

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Двійник чи антипод? / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Головне - зберігати спокій / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.11.2017 15:14  © ... => Каранда Галина 

воно то так... Але в мене залишилося чітке відчуття, що кобіта певна своєї правоти. Бо якщо ти повільно заходиш, то просто необхідно підіпхнути! А про особистий простір і те, що не можна торкатися інших людей без їхнього дозволу - мови нема! От як їй пояснити все це? А так штурхонула б у відповідь, і надалі тітка б задумалася, чи варто так робити ще комусь. А так, я впевнена, вона продовжуватиме...
Наступного разу (років через сто, коли я вирішу знову піддати себе тортурам) я просто ніжно прошепочу такій кобіті на вушко, щоб вона виходила з маршрутки з максимально можливою швидкістю, бо раптом мені не сподобається, а я ззаду і можу вліпити підсрачника ;) І буду в своєму праві ;) Вона ж не знатиме, що я не збираюся цього робити... 

 23.11.2017 11:34  Каранда Галина => © 

) будьмо взаємоввічливі :))))
воно наче добро має бути з кулаками, і непокаране зло породжує нове зло, але хамство і ненависть- це такі штуки, які здатні зростати в геометричній прогресії, доки не знайдеться хтось добріший і розумніший настільки, щоб не відімстити... вендетта - теж не варіант...
Да, дилемка...
я рідко їжджу маршруткою, і щоразу, коли їжджу, радію, що мені не доводиться це робити щодня... Здебільшого (в час пік) це акумулятори всезагального невдоволення... 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо