23.11.2017 16:08
Без обмежень
354 views
Rating 5 | 4 users
 © Суворий

Красный апокалипсис

Дмитро Гойченко

Відгук до збірки Дмитра Гойченка "Красный апокалипсис: Сквозь Голодомор и раскулачивание"

Про Голодомор немало записано і озвучено назагал свідчень очевидців. Багато уривків дійшли до нас через роки лише в усній формі, бо Радянська влада повністю виключила дану тему з висвітлення будь-де, а жителі сіл в загальній масі були малоосвічені, щоб самотужки документувати пережите. Більшість грамотних українців, здатних відразу занотувати спогади про голод, були на контролі в ГПУ і системно знищувались, як до 1933 року, так і пізніше. Разом з людьми зникали і нечисленні підпільні щоденники. Тому Голодомор в основному описаний, як колективний спогад людей, що його пережили дякуючи Богу, випадку або власному бажанню жити наперекір усьому.

Завжди хотів прочитати про голод 33-го з розповіді свідка-виконавця, а не жертви. Почути голос обвинувачених. Судячи зі спогадів, уповноважені з хлібозаготівель стали чи не основним джерелом біди для селян, що й спричинило великий голод. І ці люди явно відчували своє, як моральне так і законне право, вчиняти грабунок. Хто були ці люди? Місцеві чи заїжджі? Лише партійні чи безпартійні? Від страху за життя, родину, втрату статусу чи партійного квитка? Ідейні чи прагматики? І яка доля їх зрештою спіткала?

Сталін, Молотов, Косіор та інші спричинили трагедію, але як працювали виконавці? Чому ми практично не знаємо інших імен?

Відповідь виявилась на диво простою: більшість виконавців стали жертвами в 1937 році. І саме цей рік є знаковим для росіян, а не 1933. Нагороди наздогнали багатьох своїх героїв, коло замкнулось.

На збірку Дмитра Гойченко "Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голод" натрапив випадково, шукаючи зовсім іншу книжку. Більше того, ніколи б її не читав, якби хтось мені її порадив. Настільки пропагандистськи виглядає її обгортка. Такі книги оминаю стороною, бо до літератури, яка є відвертою антипропагандою, ставлюсь критично. Суб`єктивне враження: обгортка не найкраща для такої сильної книжки.

Видання включає в себе три сто-сторінкові рукописи "Блудний син", "Іменем народу" та "Голод 1933", які були віднайдені в США (Сан-Франциско) на початку 90-х років в церковному архіві у рукописному вигляді. Датовані ці тексти 1947-1950 роками, коли ще свіжими були спогади автора, але уже просвітленими його помисли. Прізвище теж вдалося з`ясувати не відразу, бо ніяких точних даних автор про себе не залишив, користуючись кількома псевдонімами на рукописах.

Прочитавши за один день не відриваючись всі три оповіді, можу сказати наступне: не сумнівайтесь, Ви завжди будете порівнювати усі інші джерела з цими текстами.

Дмитро Гойченко крок за кроком розкриє перед Вами процес власної моральної деградації, розворот від Бога до чорта (більшовизму). Ніби за руку проведе Вас по своєму життю, знайомлячи з колегами, друзями, родиною. Ви відправитесь разом з студентами педагогічного вузу (майбутніми радянськими вчителями та викладачами) на хлібозаготівлю в село Степанівку, де під керівництвом ідейного більшовика диявольською хитрістю та підступом будете відбирати у селян останнє зерно в розпал зими 1929 року. І через кілька років, повернувшись на місце злочину, застанете там пустку.

В 1933 році автор проведе Вас вулицями Одеси, де голодні робітники та парт-актив нашвидкоруч шикуватимуться в колони для хлібозаготівель на селі. І в той же час заледве не щодня з порту відходитиме корабель, експортуючи за кордон безцінне зерно. Проїдете в службовому автомобілі по спорожнілих селах поблизу Києва, населених мерцями, ходячими трупами та канібалами. І завершите все це у 1937 цілком заслуженими автором 120 годинами "в мясорубці" підвалів НКВС. Таким буде його тернистий шлях назад до Бога...

"Красный апокалипсис" з одного боку безцінний історичний документ, а з іншого - послання в пляшці, яке автор не побажав опублікувати назагал за життя. Тексти було надруковано уже після смерті Дмитра Гойченка завдяки випадковості та старанням Євгена Зуділова.

Згадані події та факти цілком відповідають іншим джерелам, що заслуговують довіри, та нормативно-правовим актам, що регламентували діяльність державних органів та органів правопорядку в той час.

В Україні книга була надрукована виданням "А-ба-ба-га-ла-ма-га" в 2013 році на мові оригіналу.

Рекомендовано до негайного прочитання усім без винятку. Навіть російськомовним.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Книга, Про Голодомор

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Зірки Егера (Ґеза Ґардоні) / Відгук | Суворий». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «11/22/63 - відгук на роман Стівена Кінга | Суворий 18+». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Суворий.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.11.2017 19:27  Гаврищук Галина => © 

Дякую за рекомендацію... 

 23.11.2017 17:38  Каранда Галина => © 

почитаю... 

Публікації автора Суворий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо