23.11.2017 22:02
для всіх
204
    
  2 | 2  
 © Зельд

Осінній сон

Осінній сон

Палали

листя клена

й яворини, 

Вдивлялась я

у цю земну красу, 

І раптом

Ангела побачила

між ними, 

Поміж дерев, 

осінніх трав... і сну.


Який же він красивий

і свобідний!

Лук Купідона на плечі повис

І я уже з вершини, 

мов лебідка, 

Стрілою вниз полинула.., 

до ніг.


Стелилась, 

листям осені лягала, 

Росою омивала піт з чола, 

Чомусь так щиро і без меж кохала, 

Як тільки вміє осінь золота.


А він лише

зривав плоди дозрілі, 

Втоливши спрагу, 

розтрощив сосуд.

Здавався Янголом

у досконалім тілі, 

Та був насправді -

Демоном облуд.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.11.2017 14:34  Тетяна Чорновіл => © 

Красивий тривожний вірш, символічний сенс якого схований між рядків. Нехай щастить.

 25.11.2017 02:05  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Тетянко, я й сам здивувався, що все так прозаїчно завершилося.

 24.11.2017 09:48  Тетяна Белімова => © 

Вразив Ваш вірш. Фінал став повною несподіванкою. Таке розвінчання...