Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.11.2017 20:03Мініатюра
Про Голодомор  Про життя і смерть  Про життя  Про Батьківщину  
Скоринка
Рейтинг: 5 | 4 гол.
Без обмежень
© Савчук Віталій Володимирович

Скоринка

Савчук Віталій Володимирович
Опубліковано 24.11.2017 / 44172

Певно це правильно, - не вірити у прикмети? Ганна сама себе запитувала подумки, і відразу ж сама собі відповідала – правда! Ось з ранку прокинулася нині, а голова така важка, сон такий предурний наснився, що чоло вкрите було краплинами поту. Та врешті все вдалося. І до міста дісталася швидко, осінній морозець скував болото на шляху і не довелося плестися як корова на льоду, і вдало обміняла деякі залишки одягу на цілих пів торбинки дерті і невеликий камінчик солі. Та найбільше її тішило те, що вдалося здобути скоринку майже справжнього хліба! Нічого що він був кольором як сіра земля, нічого що черствий, як каменюка, але від нього пахло житом!!! Не половою, не смердючою прілою дертею, не насінням бур’янів, а ЖИТОМ!!! Дивно, думала собі Ганна, що пам’ятаю я той запах… 

Вечоріло. До хати лишалося ще зовсім небагато. Через село хвилин десять йти, а може зрізати ярком? Так швидше буде. Певно Катруся вже зачекалася на неї. Додому, як швидше. Ганна повернула праворуч у яр біля села, дарма що ледве пересувала ноги і в голові паморочилося від духу, що йшов зі згортку захованому в пазусі. Мало не рачки вилізла на той бік яру, обтрусила змерзлі руки від зів’ялої, як її колишня краса, трави і рушила додому. 

На подвір’я дісталася майже по темному. Відчинила двері і з порогу загукала: 

- Донечко! Катруся! Йди дитино сюди! Мама тобі їстоньки принесла! Зараз тільки роздягнуся і ми щось з тобою зготуємо. 

Але у відповідь було тихо. Оглядаючи кімнату Ганна не відразу помітила доньку. Та сиділа на лаві біля вікна і поклавши голівку на рученята, дивилася у вікно. 

- Катю, доня!? 

Неначе блискавка вдарила у голову жінці. Ледве пересуваючи від ляку ноги, Ганна повільно наблизилася до дитини. Вона стояла і не могла простягти до дитячого гострокутного плеча руки. Від жаху тіло жінки трусило наче в пропасниці. Очами йшли кола, у вухах бемкало так потужно, наче вона стояла біля самого великого церковного дзвона! Врешті Ганна не витримала і впала на коліна позаду дитини. ЇЇ руки вчепилися у холодне дитяче тіло. Ганна завмерла. Тільки стиха скиміла від безсилля, та з очей котилися гіркі, пекучі сльози… 

Через два дні їх знайшов сусіда. Вони так і сиділи, - Катя на лаві, а Ганна долі охопивши дочку за тільце. На столі миші доїдали останні крихти черствої житньої скоринки… 

25.11.2017 Проза / Мініатюра
Микитка / Мініатюра | Савчук Віталій Володимирович
Попередня публікація: 20.11.2017 Поезії / Вірш
Біль / Вірш | Савчук Віталій Володимирович
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Найновіше
21.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 17)
21.05.2018 © Світлана Нестерівська / Мініатюра
Щастя?!
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Гумореска
Небувальщини
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 16)
19.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 15)
проза
04.03.2013
Друг
19.03.2017
Березень
24.11.2017
Скоринка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4
Переглядів: 219  Коментарів: 6
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.11.2017 21:19  © ... для Тетяна Ільніцька 

земля їм пухом...можемо Таню! чим довше ми про них будемо нести спомини, тим краще... 

 27.11.2017 21:17  © ... для Олена Коленченко 

Дякую Оленко! ще больніше бачити як черствіють душею наші сучасники... як мовчки, без будь-яких емоцій проходять повз, коли люди під церковний дзвін ставляють до пам`ятного знаку свічки... 

 27.11.2017 09:05  Тетяна Ільніцька для © ... 

Нехай спочивають у мирі всі наші рідні... Якби ж могли полегшити їх біль... 

 27.11.2017 00:36  Олена Коленченко для © ... 

Боляче....Ой як же боляче....Неможливо читати без сліз.... 

 25.11.2017 11:50  © ... для Каранда Галина 

Дякую пані Галино! Хай береже нас Бог від такого лиха... 

 25.11.2017 09:41  Каранда Галина для © ... 

моторошно...

сильне оповідання.
царство небесне всім, хто не пережив... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +18
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +30
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
12.12.2014 © МИХАЙЛО БУЛГАКОВ
20.01.2011 © Михайло Трайста
21.05.2018 © Світлана Нестерівська
17.01.2013 © Тетяна Ільніцька
26.02.2018 © Ольга Моцебекер
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди