30.11.2017 18:02
Без обмежень
78 views
Rating 5 | 1 users
 © Дарія Китайгородська

Хто ми є?

Вчорашня пробіжка була під великим питанням, бо самі бачили: погода зовсім не сприяла, та ще й така ожеледиця, що на її позначення хотілося вживати тільки експресивне слово «сракопад».

Вранці я ледве причеберяла на роботу від метро, ковзаючись у черевиках на грубій підошві, як на ковзанах. Дорогою навіть довелося обійняти стовп біля пішохідного переходу, щоб втриматися і не вилетіти з тротуару на проїжджу частину. Наші палкі обійми мали доволі смішний вигляд, а стовп, до речі, був холодним і слизьким від льоду.

Але до кінця дня трохи потепліло, лід майже зник, а доблесні комунальники Деснянського району гарненько почистили тротуари, принаймні, на Лісовому, та ще й трохи посипали їх піском, тому траса виявилася придатною для використання. Тому, повернувшись з роботи, я звично одягнулася, натягла кросівки на зимовій гумі і вийшла на маршрут.

Зазвичай під час пробіжки я зустрічаю мало бігунців: холодна пора року та темрява відлякують навіть найстійкіших спортсменів. Хіба отой мій антипод час від часу промайне поруч. Однак цього разу, незважаючи на противну мряку, яка час від часу перетворювалася то на дощ, то на мокрий сніг, та некомфортну трасу, до нашої маленької когорти приєдналися кілька дам.

Ці свіжонавернені адепти бігу зосереджено пересувалися, акуратно обминали калюжі і взагалі всіляко намагалися продемонструвати, що вони на маршруті давно не новачки. І, треба сказати, вигляд вони мали солідний. Одна з дам була в елеґантському чорному зимовому спортивному костюмі, інша – в крутому яскравому комбінезоні, поцяткованому спеціальними світловими вставками, щоб людину було видно на темному пішохідному переході.

Але найбільше мене вразила третя, яку я, побачивши, відразу охрестила «гламурною кісою» (нехай пробачать мене котики всіх порід та мастей). Це диво було вбране в білосніжний светр, такого ж кольору легінси, білі кросівки з блискітками і чорні рукавички. Але найкрутіше було навіть не те, як ця панянка була одягнута, а те, як вона бігла. Склавши руки попереду, як трирічні дітки, коли зображують зайчика, вона так розкидала ногами, що болото летіло на три метри в різні боки!

А апогей апофеозу очікував мене вдома, коли я поділися враженнями від пробіжки та її учасників зі своїм коханим.

– Тю, – сказав він, – це ти просто стартувала у невластивий для тебе час. Я цю гламурну панянку спостерігаю вже років зо два – і вона така, як ти кажеш. Не змінюється ні стиль одягу, ні манера бігу. Така вже вона є…

«Оце так-так! – здивувалася я. – Правду кажуть, що не можна оцінювати людей за їхнім зовнішнім виглядом. За гламурним фасадом ховається справжня тигриця. Буває й таке…»

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «І про текст / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Двійник чи антипод? / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;