Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.12.2017 13:59Роман
 
Атланти
10000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Атланти

22.
Гаврищук Галина
Опубліковано 04.12.2017 / 44257

Через три роки в Еліни народився другий синочок. Церіон більше не надіявся на те, щоб навернути дочку на свій шлях. Вона була щасливою і не хотіла змінювати свої погляди. Залишалось одне – зробити так, щоб вона повторила шлях батька. Церіон вирішив вбити Знича і надіявся, що Еліна розчарується в цілому світі, коли втратить коханого. А потім в неї з`явиться інший пріоритет – вона захоче влади. Адже в неї діти, то ж буде дбати про їхнє майбутнє…

Вони гуляли біля озера. Знич гладив ручку немовляти, якого Еліна тримала біля серця і тихо посміхалась. Церіон з`явився за спиною воїна. Зібрав свій гнів у вогняну кулю і направив його у Знича. Еліна помітила стрілу Церіона та вмить збила свого чоловіка з ніг. Той впав, а куля пройшла через немовлятко і потрапила їй в серце. Рудоволоса красуня разом з дитям покинула своє земне тіло. Її дух звернувся до батька : −Навіщо?

Весь біль, який існує в світі не опише страждань, що скували двох чоловіків, котрі втратили найбільшу любов свого життя. Їхні скроні стукали молотами в такт. Секунди, що розтягнулись у безмежний проміжок жахіття… Спільний біль розкрутився у нестримну ненависть і бажання знищити один одного. Емоція звинувачення набрала такої сили, що почала розростатись із швидкістю світла по всій планеті, і вже ніхто не міг її вгамувати, бо живилась двома сильними серцями. Те, що могло світитися любов`ю, спалювало цілу епоху, коли все сприймалось як течія подій без нарікань…

Знич підняв руки вгору і крикнув з такою силою, що затремтів простір, інформація передалась всім людям на планеті. Поряд з`явився Квін. Тепер двоє воїнів стояли навпроти Церіона, очі якого налилися кров`ю. Якби хтось став між ними, то згорів би в енергетичному полі, що відбивалось з двох сторін та починало утворювати воронку. Усім вистарчило усвідомлення, що потрібно перейти на фізичний рівень протистояння, аби не утворити ядерного зриву чи чорної діри.

Знич з Квіном піднялись над землею та закрутились в парній спіралі. Стріли Церіона не могли пробити відцентрову силу. Воїни злились в єдину хмару без видимих обрисів, чи видозмінили простір навколо себе, і Церіон не бачив конкретної цілі для своїх вогняних куль. Атланти нанесли йому безконтактний енергетичний удар в область голови. Таким чином Церіон втратив контроль над своїми безмежними запасами енергій. Коли цей егрегор звільнився, то почав підійматись вгору до місця свого призначення – центру галактик. Простір в цій області переломився, став подібним на воду, з’єднались чи переплутались всі виміри, почав стискатись та розширюватись, неначе серце… Такого ніхто не міг передбачити… Присутнім стало лячно. Мудрим рішенням обох сторін було щезнути з місця двобію…

Як не дивно, − після того, коли все втихомирилось, навіть травичка на тому місці не постраждала. Еліну з сином забальзамували та похоронили в одному з підземних склепів. У 1890 році в Єгипті археологи знайшли кам`яний саркофаг з глиняною труною всередині. В ній були мумії двометрової рудоволосої жінки з немовлям. Усіх, хто був вбитий насильницьким шляхом і не зміг розкласти своє тіло на енергетичні частинки перед переходом, атланти хоронили таким чином. Це було до війни… Смерть Еліни стала її початком. А під час цієї біди, людей ховала в себе Земля.

Церіон знову відчував себе іграшкою в чиїхось руках. Намір перетягнути дочку на свою сторону вилився у здійснення задуманих планів – зараження свідомості атлантів паразитами. Народженням в їхніх серцях праведного ГНІВУ, що і стало занепадом цивілізації. Він розумів, що плани (по принципу створення Всесвіту) здійснюються своїм шляхом через колишні бажання, а його дії – це лише поверхневе виявлення гордині. Вже не зупинити, це вже не він… Навіть якщо йому вже нічого не треба і є бажання все повернути… Почувався в’язнем. А ще той біль всередині, жаль і докори самому собі… Залишився тільки старший внук, хіба для нього жити… Та, як він прийме його після вбивства матері? Хіба перевернути подію, наче вона загинула замість його батька…

Після загибелі Еліни Дарія скликала родину. На тонкому плані берегині всіх родів Атлантиди вже обговорили плани подальших дій, прорахували всі можливі варіанти та дійшли до спільного рішення.

Дарія керувалась інтересами Всесвіту. Чиста та сильна людина потрібна для вироблення світлих енергій, потрібно зберегти знання та цінності. Тому по волі Матері атланти, котрі найсильніші, повинні покинути теперішню мить на Землі та перенести їхній спільний спадок в інші галактики. Частина буде переселена на Марс. Ще частина у майбутній час Землі – у всі періоди для боротьби з паразитами, що перебувають на нижчій стадії розвитку, ніж сьогодні. Вони йдуть в ногу з рівнем розвитку людей, то ж знищувати їх силою думки в майбутньому легше, ніж тут. Та й знання серця час від часу потрібно переносити і в реальному житті…

(Мені згадувались часи інквізиції, коли слуги звірів спалювали всіх, хто відчував і знав більше, ніж сіра маса рабів. Вони не вижили тоді, але знання все-таки комусь передавали.)

В тих родинах, де жили голубокровки, виставлявся блок від негативних думок, але і його вже не вистарчало, бо інфекція вже йшла із середини. Там, де родина не захищала себе, люди котрі не мали ще стабільних знань, підпадали під вплив чужих думок швидше. Найголовнішою задачею для падіння сили людей було позбавити родини берегинь, які врівноважували енергії, пропускаючи кожну мить в житті нащадків через своє серце і омиваючи її чистим вогнем. Далі – берегині думкою з’єднували події дитячої радості та невдоволення в єдину врівноважену кулю та відправляли її по призначенні…

Не подобалось деяким воїнам те, що вони повинні стримувати свій гнів і коритись наказам старшої матері. Думка ця заразила спільну свідомість. Берегині відчували, що вже не всі готові бачити в них богиню роду. Це був знак, що їхній час закінчився. Вони мусили піти. Влада перейде в чоловічі руки. Проблема була тільки в тому, чи будуть вони перебувати у справжній парі з жінкою та радитися з нею… Але майбутнє було відомим, − з відказом від порад жінки-матері роди осиротіють, втратиться чистота людини. А на її відновлення своїми силами потрібна буде половина життя. Та й проміжок виділеного на часу скоротиться з п’ятисот до ста років. Люди більше не зможуть виходити в космос п’ятим тонким тілом. Тіло буде швидше зношуватись без навичок відновлення та злиття з вічною енергією…

Дарія з Ауронієм тримались за руки. Вони підуть разом. Колись так пішла її мама з батьком. Не було жалю. Вони обов’язково повернуться до своїх дітей, навіть якщо ті вже їх не впізнають та не відчують. Хоча, вони мали право обирати будь-яку планету... Ауроній з дружиною злилися поглядом, спокійні, впевнені та горді. Їх оточила вся сім`я. Повітря затремтіло, пішла хвиля тепла, закохані зникли. Кожен присутній відчув в своєму серці жар. Їхні предки перейшли в інший вимір, де не потрібне фізичне тіло. Частинки, на які вони розклались, полетіли до кожного члена родини і поселились в їхніх серцях. Людське тіло знову вдосконалилось. Відтепер в кожному людському серці буде жити голос совісті, який буде говорити правду. Чужинці намагатимуться його приспати, спотворити, атакувати, але їм не вдасться. Голос предків не дасть спокою нікому, хто заблудиться в житті. Тоді говорити буде через біль…

В кожній родині Атлантиди сталось подібне. Матір кликала своїх старших дітей до себе. Їй потрібні були чисті душі, щоб бути посланцями до тих, хто залишається та зможе вберегти людське серце, яке відчуває та любить…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.11.2017 Проза / Роман
Атланти (21.)
13.12.2017 Проза / Оповідання
Що важливіше – своє чи наше?
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
12.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Секс, текст і всі-всі-всі
11.12.2017 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Нотатки сорокарічної дівчинки
08.12.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
І про текст
30.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Хто ми є?
28.11.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Двійник чи антипод?
Роман
14.12.2017
Атланти (23.)
04.12.2017
Атланти (22.)
23.11.2017
Атланти (20.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 47  Коментарів: 5
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.12.2017 14:12  © ... для Георгій Грищенко 

Дякую. 

 05.12.2017 14:10  © ... для Ольга Моцебекер 

Дякую. Такі відгуки дуже підтримують любого митця. 

 05.12.2017 14:09  © ... для Георгій Грищенко 

Вдячна. І вам більше простору... 

 05.12.2017 12:09  Ольга Моцебекер для © ... 

Про голос совісті - гарно. Взагалі сюжет та опис цікаві, мені подобається, як пишете. 

 05.12.2017 05:17  Георгій Грищенко для © ... 

Чудово написано. Щасти Вам! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +102
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +159
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +145
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
12.04.2011 © Закохана
26.03.2012 © Піщук Катерина
27.11.2013 © Андрій Осацький
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2017
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди