05.12.2017 06:39
для всіх
196
    
  - | -  
 © Іван Петришин

Пісні Сильних

ПОДЯКА КОРІННИМ ЖИТЕЛЯМ АМЕРИКИ

ПОДЯКА КОРІННИМ ЖИТЕЛЯМ АМЕРИКИ


Іван Петришин


День Подяки. Свято. Святкують і дякують. Тубільцям, корінним американцям.

Хотілося б відсвяткувати й мені, дякуючи тим, хто жив тут, на місці міста Чикаго за часів Київської Руси, навіть не здогадуючись, що така існувала, як і києво-роси не відали про племена Сіу чи Могікан.

Не буду тут повчати чи навчати, ча научати. Просто, хочеться разом з Вами згадати про Людей і Культури, які були, і, навіть нині мають відгук у серцях американців та юнацтва всього світу з їхньою невтамовною жагою до Правди, Справедливості та Свободи.

Які ж племена проживали на території нишішнього Ілінойсу? Карта каже- Каскаскла, Моінґвана, Пеорія, Іллінуа Тамароа.

Сама назва міста походить від мови корінних американців "Шікааква", рослина відома в латині "алліум трікоккум", що українською передається як "дикий часник".


Реґіон Чикаґо був домівкою для племен Потаватомі, Маямі і Іллінуа. Вони поступово поменшали у чисельності через війни та хвороби, а, через низку підписаних договорів, змушені були віддати свої землі Американському урядові.

Корінні американці і далі мешкають у місті Чикаго у Еджвотер, Аптауні, Роджерс Парку та Ревенсвуді. Багато з них мають формальні зв`язки із племенними громадами Вісконсина: Онейда, Меноміні, Гоу-Чанк і Оджибва. Останні зберегли і розвинули свою культуру до писемної. Навіть, у Чикаґській публічній бібліотеці можна знайти звуковий підручник цієї мови. Цікаво, що коли вони запитують, чи ти свій, вони, насправді, питають: "ти- з народу?"

В Іллінойсі, індіанських резервацій нема, але є у північних штатах. Із розмов з корінними жителями, які мають у свойому роді тубільців, мені стало зрозумілим, що американські індійці не дуже люблять допитливих європейців.

Федерально, визнано більше 500 реорганізованих племен корінних американців. Половина з них проживає в резерваціях, які за свідченням тих же корінних американців, не є найкрасивішими місцями.

Історики вважають, що перші корінні жителі прибули на американську землю принаймі 15 тисяч років назад, що складає близько 300 поколінь. Їхня колонізація розпочалася з 1492 року. Війни, хвороби і рабство зменшили кількість їхнього населення. Дискримінаційна політика проти корінного населення продовжувалася і у ХХ сторіччі. Починаючи із 1960-их років, відбулися великі зміни у зв`язку із рухом самовизначення.


Тепер є багато хороших напрацювань.

У Техасі засновано Інститут Культур Корінних Американців. Є також ціла інтернет-сторінка "Література Корінних Народностей" .

У 2007 році, ООН прийняла Декларацію Прав Корінних Народностей, що стало тріуфом боротьби за гідність і права корінного населення як результат 20-ти річних переговорів тубільних народностей та їхніх урядів.


Тубільці мають свої унікальні мови, культури, які слід зберігати, щоб вони не загинули із цінностями людських цивілізацій.

Як зазначає Вейд Дейвіс, "усі культури цих народностей навчають нас іншого способу життя, іншого мислення, іншої орієнтації щодо власного призначення на землі".

Відзначається цілісність цих культур, їхній "холістичний характер"- гармонія людини і довкілля.

"Філд Музіем" уЧикаґо має чудову експозицію культури корінних американців, яка дає зрозуміти економність та мудрість тубільців у щоденному житті.

Тубільці не були "дикими". У них була і є культура. У них був і спорт: стрільба з лука, рибальство, човнярство, пішоходство і навіть боротьба.

У них були свої винаходи, якими користуються і нині: креми від сонця з олії соняшника і алоє.

Дивна кольорова гама оперення національних строїв корінних американців, але вона в чомусь нагадує і інші нам знані культури: там, де у європейців- квіти, там у тубільців- кольорове оперення: влада, сила, сміливість, краса, незалежність та утвердження власного статусу. Пишне оперення використовують корінні американці на своїх з "їздах (пау-вау), у церемоніях, у моліннях.

Давні індіанці намагалися використовувати природні дари для багатьох потреб, багато-функціонально. Наприклад, простий очерет називали "супермаркетом боліт" - його застосовували у багатьох стравах і, навіть, як профілактичний засіб.

Цікаво, шо індіанські культури сьогодення, використовуючи даені, що дійшли до них виробили свої Десять Правил Поведінки, які називають "Десятьма Заповідями Американських Індіанців": 1. поважай землю і всіх живих істот; 2. будь близький до Великого Духа ("Вакан Танка" - універсальна духовна сила/вища Істота, що можна перекласти і як "Велике Таїнство"); 3. шануй усі людські істоти; 4. працюй разом із іншими для блага усіх; 5. допомагай і будь добрим, коли необхідно; 6. роби, що на твою думку є правильним; 7. піклуйся про свій розум і тіло; 8. свої вчинки присвячуй добру; 9. повсяк час будь правдивим і чесним; 10. будь відповідальним за власні вчинки.

Неписаною заповіддю кожного корінного американця є ніколи не виказувати страху.

Людина, на думку тубільців, має бути незалежною, повинна вірити у себе, бути дієвою, щоб досягнути мети: "будь простим і природнім- добро прийде до тебе".

Цікавою рисою вірування індіанців є бачення людини, як істоти, що має вроджену тваринну силу або присутність такої сили.

Тіпі, індіанські намети, відомі усім, але вони не усюди вживажлися. Не- там, де було холодно.

Ми намагаємося дякувати американським корінним народностям. Вони намагаються пам`ятати минуле. Так, іменем вождя Черокі Секвояг було назване дерево "секвоя".

Їжа тубільців залежала від місця, де вони проживали. Давні мешканці Америки діставали їжу, займаючись сільським господарством, полюванням, рибальством та збиранням плодів, ягід, грибів, горіхів тощо. Багато племен займалися усім по троху, але деякі спеціалізувалися тільки в одному способі добування провіанту.

Із вбрання, світової слави набули мокасини, амулети (подібні до українських оберегів), які мали б давати силу, здоров`я та успіх- язичеські культури усюди видаються одинаковими. І, звичайно, їх ідеалізувати не слід, як це робили деякі американські голівудські фільми.


Усі народи і племена мають знаменитих і відомих людей. Хто ж відомі корінні американці? Це- Скванто (Тісквантум), який вивчив англійську мову, потім був проданий у рабство в Європі, зумів повернутися додму, але, прийшов на пустку, бо усе його плем`я вимерло від хвороби. Врешті, він пристав до другого племені.

Це- Покагонтас, дочка вождя племені Паугатан, яка допомагала поселенцям, але була ними ж узята пізніше як заручниця, одружилася з англійським поселенцем Джоном Рольфом, виїхала з ним до Англії, але, нажаль, померла там у віці 22 років.

Це- Чорний Яструб (Блек Хок), який був войовничим вождем племені Сок, боровся проти англійців за землі племені, однак, він був схоплений і його плем`я втратило свої землі.


Це- і Сакаджаві, дівчина із індіанського племені Шошонів, яка була продана у рабство. Її купив Шарбоно, одружився з нею. Вона стала успішною перекладачкою для експедиції Люіса і Кларка до Тихого Океану.

Це- і Джеронімо ("позіхаючий"), який походив з племені Чирікахуа Апачі, який запекло боровся із завойовниками із заходу і із Мексики.


Це- і Сидячий Бик (Ситтінґ Бул), відомий вождь індіанського племені рівнинних індіанців Лакота-Сіу, яки розбив вщерть армію ґенерала Кастера у битві при Литл Биґ Горн.

Це- і Джим Торп, що зростав у Нації Сек-енд-Фокс в Оклахомі, один із більших атлетів усіх часів. Він професійно грав бейсбол і футбол. Він виграв Олімпійські золоті медалі з пентатлону і декатлону на Олімпіаді 1912 р.

Народна музика корінних американців заворожуюча, пісні прості, але душевні, дещо примітивні, але природні та усім зрозумілі.

Щоб мати краще уявлення про культуру американських індійців пропонуємо переклади їхніх народних пісень українською мовою:


ПІСНІ АМЕРИКАНСьКИХ ІНДІАНЦІВ


Пісня про Птахів (плем`я Поувні)

/1882, записана у Мейні Чарльзом Дж. Лілендом)


зграями повсюди птахи все літають.

ринуть, піднімаються, кружляють- глянь летять.

глянь- птахи збираються у зграї, 

всі, над нами- разом підлітають.


/переклад з англійської - Івана Петришина/

"Ані Куні"


коли вечір спада на індійське село, 

коли вечір спада на індійське село, 

Знахар зник у гущавині лісу, 

Знахар зник у гущавині лісу, 

торкаючись ґрунту своїми руками, 

торкаючись ґрунту своїми руками.


"Американсько-Індіанська Війна"

/доріжка 10- диск 1/


Вірш 1


Гей, малі діти, збирайтеся в коло, 

Імма розкаже вам правду, 

як нас знайшли;

де кажу "ми" - це Апачі, Черокі-

Історія Корінних Американців.

ми перейшли на цю землю 12 тисяч років тому, 

шукаючи притулок від снігів Сибіру:

пройшли ми Берінгову протоку, 

і повернули вправо-

знайшли чудовий шир землі, 

потім, ми залишилися на ніч-

одна ніч стала вічністю для нас:

ми заснували племена, було нам зручно, як ніколи.

у 1492 році, прийшов враз білий чоловік-

йому ми простягнули руку гідно, 

він вирішив забрать наші угіддя-

без боротьби, ми не здамося-

отак в історії все почалося.


Хор

Це-історія про Індіанців й поселенців:

життя стало важким, суворим, вибірковим:

ми робили пістолі, вони робили стріли, 

та, кожен, зрештою, всю решту правди знає.

О, так!

(автор- Сакойя, апачі)

/переклад з англійської - Івана Петришина/


Джеміні, том. 2.


"земля- наша мати, 

ми повинні за неї піклуватися.


гей, янна, го-янна, гей-ян-ян.


по її священному ґрунті ми ходимо, 

кожним кроком, який ми робимо.


земля- наша мати, 

вона про нас попіклується.


/переклад з англійської/


"Перші американці, і такі горді"


(пісня Барбари Спайчер)


Індіанці жили ще до тебе й до мене-

у лісах, у пустелях, в степах, де море зелене, 

живучи із того, що земля їм давала-

робили і одяг, і хати будували.


Хор:


Послухай бубнів, як б`ють сміливо-

"перші американці- ґорді й щасливі". (двічі)


Ірокі жили у східних лісах...


Хор.


Чеєни садили зерно на рівнинах...


Хор.


Навахо - у південно-західній пустелі...


Хор.


можна навчитись багато в Індіанців...


Закінцення:


Перші Американці настільки горді, 

настільки горді… такі горді


/переклади з англійської/

Іван Петришин, член НАП

Chicago, USA



CША, 11.22.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!