06.12.2017 22:38
З дозволу батьків18+
70 views
Rating 5 | 4 users
 © Лана

Ще на годину осінь

Ще на годину осінь. Марить півсонне місто.

Форт на колінах нині, вже не на повен зріст.

Тихо, і чути, форма: не піддається змісту, 

А чатовий підіймає вічно рипучий міст.

Місяць чіпляє краєм тінь на могутній брамі, 

Світлі косички Беати, блима ліхтар в руці.

Дитячоока жінка, зрощена у Бедламі, 

Перебирає минуле, як мідяки старці.

Богом забута лялька, древніх тканин сувої, 

Книги, від часу змарнілі, ліра, забуті пісні.

Риси її досконалі як на часи суворі, 

І напівстертий образ юності на стіні

Свідчить про те, что вічність не обирає прояв.

Фрески, поезії, ноти - суть у руках митця.

І оживають турніри, лицарі, дами, зброя

На полотні і в книгах. Вічність їм до лиця.

Тут, у бенкетній залі, тіні тієї днини, 

Юний бешкетник-лицар, гострий, як сталь меча, 

І світлокоса жінка, та, що з очима дитини, 

Не віднімає руку з лицарського плеча.

Котиться в обрій місяць, наче із ешафоту

Котиться в сніжну постіль лицарська голова.

Осінь здається грудню... Навіть могутність Форту

Час пригинає долу, як не шикуй слова.

м.Дубно 2 грудня 2017 року



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Для дорослих, Про час, Про місто

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Коли я роздам себе / Вірш | Світлана Рачинська 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Над рівнем неба / Любовний вірш | СвітЛана 18». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Лана.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.12.2017 10:29  © ... => Олена Коленченко 

Дякую, моя люба! 

 08.12.2017 00:58  Олена Коленченко => © 

В улюблене....Без слів) 

 07.12.2017 21:02  © ... => Панін Олександр Миколайович 

Лицар вічний, як і Вона. Дякую щиро, Великодушний пане Олександре! 

 07.12.2017 21:01  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, Таню! Хотілося того знаку запитання, щоб читач уявив своє. І якщо виникло це питання (дуже тішить),  то вірш написаний уже недаремно, люба...

 07.12.2017 09:26  Тетяна Ільніцька => © 

Світланко, ніби напівзабута легенда... І так хочеться чимдалі пройти, щоб дізнатися, що відбулося насправді... І водночас не хочеться, бо чогось переслідує відчуття, що відбулося щось трагічне для двох... Голова лицаря... Можливо, він втратив її від кохання? 

 06.12.2017 23:42  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово.


Дико Птахи злетіли -

Гарпії та Химери,

Стогін, захриплий регіт,

Пір`я сталевого зойк...


Та не загинув Лицар:

Юний герой - безсмертний,

Він відшукає Діву,

Йому підкоряється

Рок!

Публікації автора Лана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо