06.12.2017 22:38
18+
146
    
  4 | 4  
 © Світлана Рачинська

Ще на годину осінь

Ще на годину осінь

Ще на годину осінь. Марить півсонне місто.

Форт на колінах нині, вже не на повен зріст.

Тихо, і чути, форма: не піддається змісту, 

А чатовий підіймає вічно рипучий міст.

Місяць чіпляє краєм тінь на могутній брамі, 

Світлі косички Беати, блима ліхтар в руці.

Дитячоока жінка, зрощена у Бедламі, 

Перебирає минуле, як мідяки старці.

Богом забута лялька, древніх тканин сувої, 

Книги, від часу змарнілі, ліра, забуті пісні.

Риси її досконалі як на часи суворі, 

І напівстертий образ юності на стіні

Свідчить про те, что вічність не обирає прояв.

Фрески, поезії, ноти - суть у руках митця.

І оживають турніри, лицарі, дами, зброя

На полотні і в книгах. Вічність їм до лиця.

Тут, у бенкетній залі, тіні тієї днини, 

Юний бешкетник-лицар, гострий, як сталь меча, 

І світлокоса жінка, та, що з очима дитини, 

Не віднімає руку з лицарського плеча.

Котиться в обрій місяць, наче із ешафоту

Котиться в сніжну постіль лицарська голова.

Осінь здається грудню... Навіть могутність Форту

Час пригинає долу, як не шикуй слова.



м.Дубно, 2 грудня 2017 року

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.12.2017 00:58  Олена Коленченко => © 

В улюблене....Без слів)

 07.12.2017 09:26  Тетяна Белімова => © 

Світланко, ніби напівзабута легенда... І так хочеться чимдалі пройти, щоб дізнатися, що відбулося насправді... І водночас не хочеться, бо чогось переслідує відчуття, що відбулося щось трагічне для двох... Голова лицаря... Можливо, він втратив її від кохання?

 06.12.2017 23:42  Панін Олександр Мико... => © 

Чудово.

Дико Птахи злетіли -

Гарпії та Химери,

Стогін, захриплий регіт,

Пір`я сталевого зойк...

Та не загинув Лицар:

Юний герой - безсмертний,

Він відшукає Діву,

Йому підкоряється

Рок!