10.12.2017 22:55
Без обмежень
21 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Кисне сонце у скронях

Стало дивно писати. Люди усі каламбурні,  

На розраду лишився хіба що задиханий грудень. 

Кисне сонце у скронях. Кажуть, магнітні бурі. 

Світ стікає по стінах - більше його не буде. 


Як зима повернулась і вперше розправила крила,  

Вже ніхто не хотів підриватись на власних гранатах. 

І торкнутися мрії сотням було несила,  

І ще тисячам знову легше було програти.  


Я втекла до безодні і дно роздивилась одразу,  

Світ стіною кришився, і крах відчував лише грудень.  

І єдине, чому дивувався цей місяць щоразу -  

Світ по стінах стікав, наче завтра його вже не буде. 

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Грудневий вечір / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тримати небо над головою / Вірш | Олександра». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 10.12.2017 23:51  Артюх Леся Вікторівна => © 

В січні будуть нові початки!
Люблю Ваші вірші)) 

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо