Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.12.2017 19:02Культурна подія
Про книгу  Про Батьківщину  Про літературу  Про красу  
Рейтинг: 5 | 3 гол.
Без обмежень
© Чиянова Марина Вікторівна

"Підвішені лекції" як альтернатива невігластву

Що буде післязавтра?

М.Ганді.

Г.Кіссінджер -ті, хто встановлювали мир у хиткому світі та бачили крізь полум`я.
Чиянова Марина Вікторівна
Опубліковано 16.12.2017 / 44386

Колись давно, здається, ще в жорсткому та кризовому 2008 р., я почула про звичай "підвішувати каву".

Подробиці відомі багатьом з присутніх.


Приходиш - купуєш щось іншій людині - ні про що не думаєш - ідеш.


Дуже проста технологія, якщо у тебе є бодай щось.


Колись давно, здається, ще в жорсткому та кризовому 2008 р., я була заручена з працівником інформагентства. Певний час ми були щасливі.


Ми були дуже уважними до дрібниць. Дуже прискіпливими. Дуже амбітними. Ми весь час замовляли щось у наших улюблених місцях.


Ми знали дуже багато слів. З наших ротів нічого не сипалося, крім термінології.


Ми прагнули тиші.


Він хотів створити родину з кимось. Створити родину в традиційному, патріархальному сенсі.


Я хотіла створити родину зі світовою мережею. Оселитися в великому офісі світових культурологічних досліджень та розчинитися там, перетворившись на прозору цифру з "Матриці".


Він створив родину. У нього є діти.


Можливо, і ступінь доктора наук є. Принаймні, цього він гідний.


Та чи є докори сумління?


Що, коли, як він говорив про мене? В якій манері?


Чи можете ви зрозуміти іншого, якщо цей інший схожий на вас?


Він вважав, що у мене депресивні епізоди. Насправді ж я просто була мовчазною.


Я вважала, що на мою свободу хтось зазіхає.


Це була б звичайна історія, якби він не сказав тоді:


"Я знаю, що скоро буде війна". Сумне пророцтво.


Серце зайшлося.


Я не повірила.


"Ні. - відповідаю твердо. Буде всього лише велика економічна криза. Війна - це надто нераціонально для нашого часу. Немає для цього жодного підгрунтя".


Це був ще той час, коли ми літали над землею.


Час заснування театру "з нуля" мною.


Час, коли ще щось важили ЗМІ та їх свобода, і ми раділи цьому.


На моїх руках блищав годинник. Ми переглядали кіно - це і був знак ескапізму. Втеча від життя.


Наскільки добре потрібно знати якісь абстракції - філософію, історію, економіку...

Наскільки погано потрібно знати найогидніші риси власного міста...

Наскільки вкорінену фанатичну віру в людей потрібно мати...

Ми знали себе та інших за статистикою.


Ми не вміли тоді брати відповідальність.


Я демонстративно "підвішувала" каву, як він мене навчив, ніби просячи сторонніх (яких насправді не існує) пробачити мені щось.


Я не знала, яка пропаганда полізе з усіх дверцят несамовитими пориваннями вітру.


Пропаганда невігластва. Змалювання споживання - не індивідуального, а саме родинного, в хибному затишку, в постійній брехні.


Навряд чи пропаганда знань.


Мій паспорт був помилково відсканований з ймовірним перевищенням повноважень ініціатором цього сканування.


Я була змушена прочитати понад 500 безкоштовних лекцій з іноземних мов та історії мистецтва. Я робила це в квартирах знайомих та знайомих знайомих, а подекуди й у випадкових квартирах на Подолі, у вільних та не дуже вільних просторах, навіть режисерам на знімальних майданчиках. Всі забували моє ім`я та обличчя. Не будучи хіпі чи панком, терпіла присутність хіпі й панків поруч. Всі вони (освічені люди) говорили про психоаналіз і про те, що зі мною щось не так. Найчастіше мене вважали сектанткою.


Я відмовляла їм у фізичній близькості.


Ніби "підвісила" їх у повітрі.


Університетська звичка критично ставитись до всього та всіх не стала тоді в нагоді.


Церкви забирають безліч ресурсів, які мали б належати Науці та Справедливості.


З суспільством щось не так, коли ніхто не бере на себе відповідальність.


З суспільством щось не так, якщо воно деінтелектуалізоване.


З суспільством щось не так, коли свідок може стати підозрюваним, але життя саме по собі прекрасне.


З суспільством щось не так, коли воно починає душити свої медіа.


Йдеться не про відновлення особистості, а про відновлення преференцій, і це також справа честі.


Суспільство дуже й дуже строкате.


Єдина людина, яка могла б мене зрозуміти, Лицар духу та знань Антоніо Менегетті пішов з життя в 2013 р.


У Києві я шукала його інститут, від якого мало щось залишитися, крім повітря.

Одеса, Київ, Париж, Львів, СПб. 16.12.2017
___________
Життя.
Розмови.
Соцопитування.
17.12.2017 Поезії / Балада
Як каміння / Балада | Чиянова Марина Вікторівна
Попередня публікація: 16.12.2017 СпецТЕМИ / Лікбез
Що таке форсайт і чому він важливий для україномовної спільноти в світі (Підвалини жанру) / Лікбез | Чиянова Марина Вікторівна
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.07.2018 © Василенко Андрій Антонович / Історична подія
Кодована Доля (Глава 1. Чатина 6.)
27.06.2018 © Лора Вчерашнюк / Культурна подія
Диво! ВІрш моєї мами
25.06.2018 © Вікторія Івченко / Культурна подія
«Зал Слави»: Найвища нагорода - в українця
17.03.2018 © роман-мтт / Культурна подія
Про агрокіберпанк, роботів і черепи О. Шинкаренка
15.02.2018 © Серго Сокольник / Культурна подія
IV всеукраїнський конкурс імені Леся Мартовича
Культурна подія
28.12.2017 © Серго Сокольник
Друзі, приймаю вітання
16.12.2017
"Підвішені лекції" як альтернатива невігластву
07.12.2017 © Серго Сокольник
Друзі, є новий привід для радості)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3
Переглядів: 71  Коментарів: 6
Тематика: Події, Культурна подія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.06.2018 10:30  Лора Вчерашнюк для © ... 

Гарна стаття. "Ми знали дуже багато слів" - гадаю, це одна з проблем, акцент на слова - у суспільстві, що вивчилось читати, говорити, філософствувати, але не міркувати, не відчувати того, що говорить, повторюючи за іншими. Програвачі чужих ідей і думок. Суспільство зміниться, коли дітей почнуть вчити мислити і відчувати, розвивати своє, а не відтворювати чуже. Про уроки Доброти я вже мовчу - Ви і самі знаєте))) бажаю Вам щасливих хвилин серед щасливих людей))) Дякую)))) 

 17.12.2017 13:14  © ... 

Шановні читачі)
Мабуть, вчора я імпліковано мала на увазі Національну Хокейну Лігу.

Від цього документальність і точність соціологічного дослідження не зменшуються. 

 16.12.2017 19:46  © ... 

Сумно, що з адвокатурою біда. 

 16.12.2017 19:46  © ... 

Віра (яка все ж-таки є) моя полягає в тому, що ще за мого життя пасіонарність як нормальний стан легалізують, а суспільство стане дійсно демократичним - тобто Людина стане не менш значущою, ніж Система.

"Ключ" був саме в книжках сіньйора Менегетті та його трансперсональній теорії. 

 16.12.2017 19:40  © ... 

Я не знищувала сама свої документи.

Не бачу в цьому сенсу.

Просто досліджую ставлення українського (та й взагалі мережевого) суспільства до людей, які могли перевищити самозахист, але зупинилися.

Це ж не войовничість як така.

Це прагнення істини.

Полон (у широкому сенсі) нестерпний. 

 16.12.2017 19:23  Лана для © ... 

Як цікаво подана тема. Гарно. Оригінальний погляд на життя та й на себе. Наче усі крапки над "І" . Чудово! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
22.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: СРСР та Японія уклали перемир`я (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Битва за Чангкуфенг: бої на кордоні між СРСР та Японією (серпень 1938)
21.07.2018 © Суворий
Біглий радянський генерал про близьку війну на Далекому Сході (серпень 1938)
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.11.2014 © Серго Сокольник
21.06.2014 © ГАННА КОНАЗЮК
02.03.2012 © Таїсія
30.01.2014 © Іда Морлен
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди