29.04.2011 10:18
253 views
Rating 4 | 2 users
 © Толік Панасюк

Поговорили

- Слава Йсу! Діду, як живете? 

- Та дай Біг каждому таке житє. 

Лежу на лаві, плюю о повалу, 

А ми одтіль шістнадцять хліба летит. 


Так добре я єще не жив. 

Не є здоровє тра вмерати. 

А я би троха ще хотів, 

На тотім світі погуляти. 


Бо зара я спокійно сплю, 

І в ночі не зриваюсі з бомбетля, 

А в тоту, світову, войну  

За ледвом втік. Моя вже мала коло серця.  


Фронтова бомба хату підорвала  

То на комірне я з жонов пішов. 

Вона ше тифом заболіла. 

Така то діточки любов 


Нема кому горнє подати... 

Баби сі спудили, мя гнали з хати, 

Бо тій приперло юж рожати. 

У тотій спрові хіба мож пождати? 


Дочку в селі забрали люди. 

Стара конала штири тижні. 

Юж сповідали, причащали, 

Не вмерла. Встала затри дни... 


Тоди єдин порядний газда, 

Мені пацє, мале, прдав. 

«Зимов буде мені свиня». 

Так я собі дурний гадав. 


Та прийшли тоті «хлопці» з лісу. 

То певні хтось їм показав. 

Забрали… - «Ну не плачте діду» 

- Я як дитя го годував. 


Було вже чимале на осинь. 

По будяках єго ховав… 

А сам в житах і голий, босий, 

Ховавсі, там по ночах спав. 


Би не забрали воювати, 

Оті до лісу, ті до сувітів. 

Шо мав тоді собі гадати 

І кілько днів не пив, не їв… 


Коли прийшли другі сувіти, 

Я юж собі ґаздівство мав. 

Та у колхоз не хтів ходити, 

То мій сусід мене продав. 


А гособіст ґаздівство моє: 

Корову, вогера, курей, 

І плуг, і вила, гет усе… 

«І в діда сльзи із очей». 


А вогера, такий був файний, 

Замурдували. До пів року здох... 


А зара я газда порядний. 

Жию і тішусі, їй Бог. 

Дрогобич 28.04.2011



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш - Загублена ніжність». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Відчай. Автор: Толік Панасюк».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.04.2011 01:02  Антоніна Чернишенко => © 

Взагалі читати було дуже цікаво, скільки смішних слів для себе почула.А історія гарна і цікава

 29.04.2011 23:57  © ... => © 

По селах старі люди у нас і зараз так розмовляють. Правда я змішав декілька діалектів, для збірного образу. Перший куплет по змісту приблизно такий:"Дід має пенсію, і порахував, що йому в день виходить купити 16 буханців хліба, а його батьки, за польші, зовсім не мали нічого, надіялися на милість дітей, в кого були діти, ав кого не було, той ішов під церкву просити, тому дід такий задоволений". А історія дійсно правдива. Це історія моєї жінки діда. Дід помер, а баба, яка перехворіла тифом, живе і досі.

 29.04.2011 13:15  Антоніна Чернишенко => © 

Так важко було читати, та всеж який глибокий зміст.Хіба тоді ото так розмовляли?

 29.04.2011 12:16  Наталка Янушевич => © 

Історія 20 століття крізь призму однієї людської долі...

Публікації автора Толік Панасюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо