17.12.2017 02:12
Без обмежень
69 views
Rating 5 | 7 users
 © Світлана Нестерівська

Ірем.Дзвін

За мотивами спогадів дідуся Івана

-Йой, та не скачи вже стільки, а то Дзвін під землею розіб`ється, - вдавано сердячись, бабуня знову-й -знову втихомирювала свого надактивного онука, який то з вітром наввипередки ганяв, то коня хотів обігнати, то стрибав вгору, щоб зірвати з неба цікаву хмаринку, чи, як-от сьогодні, по дорозі до церкви, хотів підскочити аж за сірі зимові хмари, щоб нарешті побачити, хто то там придумує та виморожує стільки сніжинок, а потім розкидає їх на землю?

Хлопченя добрячу сотню разів чуло від бабуні про той Дзвін, та лише сьогодні зацікавилось:

-Який такий Дзвін, бабусю?І чому розіб`ється?

-Колись давно, коли я ще була такою як ти- ой непрості то часи були, - йшли німці війною на совіти. А мій тато, твій прадід, паламарем тоді у церкві прислуговував. То щоб німецькі військові не забрали найбільшого Дзвона та не розплавили на кулі, як по інших селах, однієї ночі разом зі священиком той Дзвін зняли та й закопали, щоб ніхто не знайшов.

-А потім німці пішли, правда?!

-Та пішли, синцю, пішли....- зітхнула бабуня.

- А Дзвін?

-Та на зміну німцям повернулися ті совіти.А у них не було нічого святого: і людей до Сибіру висилали, і хлопців незгодних по лісах ловили та вбивали...І пильнували, щоб ніхто до церкви не ходив, та щоб дітей не хрестили. То де таким безбожникам той Дзвін можна було довірити?Так і залишився під землею...

А коли люди той Дзвін викопають, бо вже пора, то всяке зло і з нашого села, і з України зникне.Основне, щоб встигли...А то щось забарилися...

Під час бабусиної розповіді Ірем посерйознішав, став ступати по землі обережненько, навіть численні калюжі та вибоїни не перескакував, а дбайливо обходив.

-Бабуню, а який то був Дзвін?

-Найбільший, внучку. Ті два, що залишились, значно менші.-Старенька поринула у спогади:- Пам`ятаю, тато дзвонили у ті дзвони в неділю- скликали усіх на Службу Божу. Великим дзвоном БАМ!!! і меншими - ба-ла-лам! БАМ! - балалам!

-Бабуню, я знайду, я розкопаю той Дзвін, щоб всі знову були щасливими...

Ввечері, помолившись перед сном, Ірем згадав бабусину історію. Він навіть затримав дихання, щоб почути, чи не долинають, бува, звідкись, з-під землі, звуки того чарівного Дзвону. І -о диво!- почув БАМ!БАМ!БАМ! - знайшов! ті звуки жили у його маленькому великому серденьку)))

"Тепер все буде добре....І всі будуть щасливі"-з усмішкою подумав, поринаючи у казковий солодкий сон.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Ангеле / Вірш | Світлана Нестерівська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чи то було, чи не було... / Вірш | Світлана Нестерівська».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.05.2018 16:15  Лора Вчерашнюк => © 

Дуже сподобалось))))) Головне, вірні казки і оповідки розповідати дітям, віру давати на краше майбутнє, щоб мріяли про величне і світле)))) 

 18.12.2017 10:20  Тетяна Ільніцька => © 

Пані Світлано, ще повернуся до Вашого. Початок вельми інтригує! 

Публікації автора Світлана Нестерівська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 1 | Знайдено: 6
Автор: Світлана Нестерівська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Для діток Сергійчикова книжечка;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;