26.12.2017 19:57
Без обмежень
131 views
Rating 5 | 3 users
 © Сліпокоєнко Роман

Не нова поліція

Випадок із мого життя, що відбувся із представниками "ржавої" поліції.

Пробігаючи повз сільський магазин я почув чудернацькі слова :

– Ей, ти! Агов! Стій!!!

Як і завжди на подібну форму звертання не звернув увагу. Проте, позаду вже чувся стукіт каблуків.

Чомусь мені здалося, що зараз будуть запитувати : сірники, сигарети, п’ять копійок на проїзд.

– Чому не зупинилися! – звернувся перший чоловік.

Другий з цигаркою відставав. Він лишень вдавав, що біжить.

Хлопці виглядали дебелими, і моє почуття гумору зникло. В одного морда була велика, а в іншого мала, овальна, схожа на куряче яйце із чубчиком та бойовими шрамами.Обоє були одягнуті у цивільний одяг.

– Поспішаю на потяг! – коротко відповів я.

Насправді потрібно було зустріти кохану людину, котра їхала в гості. Часу було обмаль.

– Де ви були вчора вечором, – запитував другий чоловік.

– В Тернополі! Сьогодні зранку приїхав.

Моя відповідь вразила. Обоє стали ретельніше оглядати мій одяг та обличчя. Мене це неабияк збентежило, і я вже хотів виразити своє невдоволення.

– То ви не були біля магазину і не знаєте, що було?

Невдоволення зникло. Виникло бажання запитати чи знають чоловіки де Тернопіль, а де Хацьки і на якому коні можна доїхати за кілька хвилин із одного місця в інше.

– Ні!

– Так це він чи ні! – Запитав один чоловік в іншого.

– Можливо. Зараз дізнаємось.

До нашої компанії наблизився третій. Це був власник магазину. Ми навіть були знайомі. Я протягнув до нього руку, що б привітати, але він не відреагував.

Власник магазину став детально оглядати мене. Пропалював моє обличчя поглядом.

– То це він? – запитав чоловік із овальним обличчям! – Берем?

Хотілося б сказати, що цей чоловік може взяти до рота, та це тільки завадило розмові.

На хвилинку запала тиша. Я навіть не знав, що відповісти, лишень гадав, як встигнути зустріти кохану.

– Я його десь бачив. Це не він, – відповів власник магазину.

– Точно?

Власник сплюнув і покачав головою.

– Ти в селі живеш? – запитав чоловік із великою головою.

– Поряд із магазином, – коротко відповів. – Якщо немає до мене питань я пішов! Поспішаю.

Не дочекавшись відповіді, різко розвернувся і пішов до вокзалу зустрічати кохану.

с. Хацьки Грудень 2017



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «44. оповідка 2231 року / Оповідання | Сліпокоєнко Роман». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хвора леді / Нарис | Сліпокоєнко Роман».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.12.2017 07:54  © ... => Каранда Галина 

Так, згідний. Але мене дуже дивує подібний підхід пошуку винних та спілкування із людьми. 

 27.12.2017 06:53  Каранда Галина => © 

то це ви дуже легко відбулися...
насправді все значно серйозніше... і значно страшніше. 

Публікації автора Сліпокоєнко Роман

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо