28.12.2017 20:34
Без обмежень
36 views
Rating 5 | 2 users
 © Світлана Орловська

Квітка

Якось у колюче дике те́рня,  

Під дощі і град, під промені палючі,  

Закотилось квітки мале зерня 

На свою погибель неминучу. 

А та квітка, всім на зло, тай розцвіла. 

Пахощі уперто віддавала. 

«Можна чи не можна?»- не питала 

І від вітру хижого пелюстки берегла. 

Цвіркунів під вранішнім туманом 

Колихала, скільки мала сил,  

Ароматним молодим нектаром 

Ненаситних годувала бджіл. 

Їй би всохнути, зігнутися, скоритись. 

Їй би барви втратити під нищівним дощем… 

Та не можна аж ніяк тут помилитись –  

Силу не покажеш ти плачем. 

А коли настала мить прощатись –  

Всесвіт кликав, розлітались діти. 

Ніжну квітку не лякала жодна старість – 

Міріадами зростали сильні квіти. 

 

 

 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На моїй планеті / Вірш | Світлана Орловська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Ядерна епоха / Вірш | Світлана Орловська».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 17.01.2018 22:00  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую! Пишаюся, що маю таких земляків! 

 29.12.2017 10:05  Тетяна Ільніцька => © 

Життєствердний твір)) Близьке Ваше оптимістичне світобачення. Недаремно ми - землячки)))) 

 28.12.2017 21:43  Серго Сокольник => © 

Що ж... Недаремно й квітла... 

Публікації автора Світлана Орловська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо