01.01.2018 23:58
Без обмежень
100 views
Rating 5 | 3 users
 © ЛАРИСА МАНДЗЮК

Відлітають у небо...

Я зупиню сніги, що стежки замітають до тебе, 

я накажу вітрам. щоб не зичили сили в зими.

Розжену чорні хмари. що зібралися в синьому небі, 

щоб злетіти до тебе. лебединним коханням крильми.


Хай розтопить воно, кришталеві, засніжені далі, 

я губами своїми спиваю сніжинок красу... 

Мить... Накриє весь світ, павутина мережив вуалі

і погасне вогонь, що на крилах до тебе несу.


Вже не пахнули квіти, їх скували холодні морози, 

цей останній букет, що торкався твоєї руки.

На обличчі моєму, зима заморозила сльози...

Відлітають у небо, погаслого щастя зірки...


Автор Лариса Мандзюк. 01. 01. 2018.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Філософський вірш, Про життя і смерть

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Львів і Різдво... / Різдвяний вірш | ЛАРИСА МАНДЗЮК». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Чорна вуаль... / Філософський вірш | ЛАРИСА МАНДЗЮК». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора ЛАРИСА МАНДЗЮК.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.01.2018 16:58  Серго Сокольник => © 

Отож... З Новим роком Вас, Ларисо) 

 03.01.2018 09:45  Тетяна Ільніцька => © 

Пані Ларисо, це просто невимовне... А Ви знайшли слова... 

Публікації автора ЛАРИСА МАНДЗЮК

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо