05.01.2018 15:28
Без обмежень
34 views
Rating 5 | 3 users
 © Дарія Китайгородська

Як все починалося

Днями, прочитавши допис однієї френдеси на ФБ, я вирішила, що, напевно, настав час розповісти про те, чому і як я почала бігати, і звідки взялися шкіци про біг і Биківнянський ліс.

Ніде правди діти, я полюбляю зависати в ФБ, читаючи всіляку всячину, яку залишають дописувачі. Тут є безліч історій про найрізноманітніші події, явища, переживання etc. Для мене це своєрідне спілкування зі світом: активне, всебічне і безболісне, яке не вимагає безпосереднього контакту з людьми, але створює повну ілюзію причетності до їхнього існування. Пробігаючи очима рядки слів й розглядаючи фото, я час від часу переймаюся тим, що діється з моїми френдами, замислююсь над їхніми обставинами, намагаюся уявити, що буде далі й чим закінчиться той чи інший період в їхньому житті.

Мене завжди приваблювали люди, які чимось захоплені: якоюсь справою, мистецтвом чи спортом. Так я натрапила на стрічку однієї пані, яка вела активний спосіб життя – працювала, виховувала свою дівчинку і при цьому встигала бігати на доволі довгі дистанції. І вона не просто виходила на пробіжки, а викладала фото, коротко розповідаючи, скільки їй вдалося цього разу, яким був маршрут і яка вона молодець.

Мені надзвичайно подобалися дописи цієї вродливої жінки, бо це було те, чого не відчувала я сама. Признаюся чесно: я ніколи не любила бігати, навіть у дитинстві. І мене не можна було назвати ні спортивною, ні активною. Однак рух не був для мене чужим: я люблю плавати і регулярно відвідую басейн взимку й якісь природні водойми влітку, а також багато їжджу на велосипеді, принаймні, коли сприяє погода. І читаючи ці невеличкі текстики в стрічці на ФБ, я намагалася влізти в шкуру авторки, відчути те, що відчувала вона, так захоплено описуючи свої бігові вправи. Але щоб спробувати самій, то якось не доходили руки (чи то пак, ноги), бо ж є робота й дім і ще багато всього, що потребує часу й уваги.

Аж тут сам Всесвіт, напевно, вирішив, що треба підштовхнути мене в потрібному напрямку, і подарував мені роботу вдома. Зникла необхідність витрачати кілька годин на дорогу, з’явився час на те, щоб виспатися вранці та більше бувати надворі. Але вдома є вдома: ноги самі ведуть до холодильника, і за тиждень-два я раптом усвідомила, що мої джинси стають мені затісні. І плавання і велосипеда недостатньо, щоб зупинити цей невблаганний процес.

А поперед очі все лізли картинки з красунею у спортивному взутті, і вона була така тоненька й струнка… І я подумала: а чому б не спробувати й собі? З невеличкої дистанції, скажімо, 1, 5 км для початку. І бігти так, щоб не задихатися, щоб не кололо в боці, щоб не боліли ноги і щоб не хотілося вмерти після того всього. І якось вранці я побігла….

І продовжую бігти і сьогодні. Це і тротуари Лісового масиву, і стадіон, і, в першу чергу, Биківнянський ліс. Всіляке бувало: і не хотілося, і не моглося, і довелося перейти на пробіжку увечері, бо тепер я знову працюю в офісі, але на кожному етапі, коли я думала, що здамся і перестану виходити на свій маршрут, на сцені з’являвся мудрий Всесвіт підкидав мені стимул таки продовжувати бігти.

І в якусь мить саме в Биківнянському лісі я зрозуміла, що відчуваю щастя й захват від бігу і мені хочеться цим поділитися з кимось ще. Найпростіше – це описати свої емоції. Так почалося писання малесеньких текстиків про відчуття, спостереження й зустрічі. А потім я почала викладати їх у ФБ – раптом хтось, як і я колись, прочитавши ці кілька рядків, й собі захоче спробувати, як це – бігати.

Нещодавно, натрапивши на допис тієї самої вродливої панянки, в якому вона скаржилася, що хворіє і трохи розчарована собою, і наразі більше не бігає, але хотіла б повернути собі ті відчуття, я ще раз впевнилася, що не можна зраджувати собі – хай там що! Хочеш бігати – бігай, незважаючи на відсутність часу, втому, погоду чи кпини близьких чи незнайомців. Важливе тільки бажання і фізичні можливості. Побігли!

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Без солі на хвіст... / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Все те незриме світло / Книга | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Супер? Чудово? Смішно? Нецікаво чи поганенько на трійку з мінусом?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.01.2018 16:04  Наталія Старченко => © 

Побігли!.. 

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;