14.01.2018 12:18
для всіх
148
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

На небесні лани неозорі...

На небесні лани неозорі...

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

На небесні лани неозорі

Ніч сипнула замріяні зорі

Крізь імли сутінкові шовки.


І з суцвіть, невловиме думками, 

Сяйво місяця між пелюстками

Срібно сходить у трепет руки.


Скніє світ дивиною ясною, 

Тільки чутне за тьми густиною

Тихе хоркання твого коня.


Це не сон. Нам судилось пізнати

Таємничої ночі принади, 

Мов магічного трунку дання.


Мить нестримна наплине не зразу

По спіралі застиглого часу

В незбагненно близькій далині.


Краєм ночі з-за сполоху серця

Десь у місячне сяйво проллється

І на губ пелюстки запашні.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.01.2018 21:21  Георгій Грищенко => © 

Чудово, майстерно.

 16.01.2018 17:06  Серго Сокольник => © 

О) Я люблю і тематику, і витончене виконання. У мене теж чимало є таких віршів. Що романсом і з душі, мов з під гітари... Дякую, Таню)

 14.01.2018 19:53  Артюх Леся Вікторівна => © 

Мрійливо! Така форма , аж співається!

 14.01.2018 17:01  Борис Костинський => © 

Чарівно!

{#}