15.01.2018 07:06
Без обмежень
59 views
Rating 5 | 5 users
 © Двірний Сергій

Sri Swara

О, цікаво: Sri Swara.

Що ж цікавого?, - глянули на вивіску.

В українській теж є таке слово: свара. «Ссора» російською.

Свара? Гм... Схоже на наше «свора», правда?


Вони були росіянками, близькими подругами з Москви, разом з якими випало подорожувати Індією.

«Свора»? Щось на кшталт зграї, так?

Так. Але неорганізоване, галасливе… ворохобне, хиже…

«Свора псов і палачєй?» Не знаю… Не впевнений.


Переконана, ваша «свара» і наша «свора» десь, якось, але, точно, збігаються в одне… мають спільне коріння, - одна з них мала філологічну освіту.

Звичайно! Російська багато взяла з української…

Переглянулися й голосно розреготалися.

Чого регочете? У нас в Києві вже кам’яні храми будували, коли ваша Москва складалася лишень з кількох землянок, виритих тубільними угро-фінами!..


Враз спалахнули: Чому постійно намагаєшся нас принизити? Так наче ми відповідаємо за всю Росію!..

Я?! Принизити?! Та, я жодного разу про політику, навіть, і не заїкнувся!..

Це тобі так здається… Насправді, весь час тільки те й робив, що натякав, то на одне, то на друге…

Натякав?! Ні, даруйте, це не до мене… Ситий політикою по самісіньке горло!..


Не мав жодного бажання з ними сперечатися, в чомусь їх переконувати.

Не тому, що не був упевненим у власній правоті… ні, радше, навпаки.

Просто, кожен із нас жив у своїй яві… мав свій час і простір… свої дійсні причини і наслідки… свою істинну правду та кривду…

Сяяв для самого себе у власних мареннях про реальності сторонніх… що, мов скажені «свори псов і палачєй», перетиналися лише у точках лютих свар.


Святою вірою в єдність, мир та злагоду однієї на всіх царини, кожен, затято і в тон, спростовував реальності інших до своєї власної… по-своєму страждав примарами…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «День народження мами / З днем народження | Двірний Сергій». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Світло / Вірш | Двірний Сергій». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Двірний Сергій.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.01.2018 12:26  © ... => Лана 

Неймовірні слова! Дякую за них! 

 18.01.2018 12:12  Лана => © 

дивна річ... в зачатті слова - єдиний батько, а ми і досі б`ємося за авторське право. як на мене, найважливіше у цій сварі не втратити власного обличчя, лику рідного слова, у Вас це вдалося - сяяти. І взагалі, слово зображає людину, красить її і виділяє з-поміж інших. Дякую Вам, що відкриваєте слова, і словам, що відкривають Вас! 

 16.01.2018 15:23  КАЛЛИСТРАТ => © 

Да, согласен, Билинский молодец!
Я его с 2006 г. почитываю))) И трёхтомничек стоит на полке и двухтомник "Украина - Русь"
История ещё та штука!:))) 

 16.01.2018 13:46  © ... => Каранда Галина 

У кожного своє минуле... і кожної нової миті, минуле теж стає новим... відтак, безглуздо шукати єдності там, де її немає... безглуздо шукати її для того, для чого вона непотрібна: можна щасливо залишатися різним... 

 16.01.2018 13:41  © ... => Тетяна Ільніцька 

Ваша правда, пані Тетяно! Словами сперечаються найбільше саме за слова... 

 16.01.2018 13:39  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

У свій час на мене глибоке враження справив Володимир Білінський... відкрив очі на історичний аспект "братерських" стосунків із північним сусідом... 

 15.01.2018 10:48  КАЛЛИСТРАТ => © 

Добавлю ещё и свои три копейки:

- смотрю, в последнее время проблема "русского языка" потихоньку приобретает качества бессмертного "filioquе" :)))))

- филологи не дадут соврать, что "столп" русского языка В.Даль называл его и, даже написал в заглавии своего словаря, что это, не что иное, как великорусское (прости господи) наречие русского языка! Вопрос только в том, кто здесь "русский" :)))))

- ну, было такое дело, что однажды Петр Великий с тяжкого перепою назначил себя императором, а московитов определил в "россиян"))) И с кем не бывает, что мало водки выпито :)))))

- для любознательных: родной язык московитов - мокшанский. Можно посмотреть в Интернете, там есть и русско-мокшанский словарь и, даже разговорник и они на ём говорили до самой второй мировой войны )))

- а, вообще -то, скорее всего, "русский язык" во времена оны, да и сейчас играет некую роль объединителя империи, своеобразная "латынь" для полнощных стран. Да и хрен с ним - нам своє робить! )))

 15.01.2018 09:50  Тетяна Ільніцька => © 

Абсолютно. Кожен живе у своїй реальності. І це нормально. Кожен народ утворює фольклор, міфологію, забобони, топоніміку - той кокон, у якому розвивається, живе, існує. Найчастіше вступають у полеміку ("свару") уявлення сусідніх народів... Дивно, але так і є. Найбільше протиріч у тих, кому є що ділити... Кордони, зазіхання на чужу історію та територію, тощо... Тут і без політики стільки всього нарубано. Філологія, якщо вже мова зайшла про неї, тут на передовій цього невидимого фронту. Звісно, російські філологи знають, скільки словників, лексиконів, літописів та інших пам`яток писемності було вивезено з території України до Росії, і вивезене - це така дещиця у порівнянні з іншими гуманітарними злочинами нашого північного сусіда, що про це можна поки і не згадувати. А гуманітарні злочини є чи не найтяжчими, бо здатні вплинути на формування нації і призвести до катастрофічних наслідків, що ми, власне, уже побачили на власні очі.
Знову зачепили... Актуальні теми підіймаєте. 

 15.01.2018 07:25  Каранда Галина => © 

Кожному хочеться думати про себе, свою країну, своїх предків якнайкраще. І мені теж іноді свербить пройтися по Юрію Долгорукому)...

Тому мені подобається і ставлю "чудово".

Але водночас я розумію, що отаке "міряння" - історією, перемогами давніми, предками, мовами, ядерними кнопками і чим там ще люди міряються - до добра не приведе... значить, людству до дорослості ще далеко...

Публікації автора Двірний Сергій

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо