15.01.2018 10:31
для всіх
105
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Соловейко

Защебече соловейко

Душу залоскоче, 

І так млосно й солоденько

Серце аж тріпоче.


Як у роки молодії

Хочеться кохати, 

Ростривожують надії, 

Не дають поспати.


Соловейко, сіра пташко, 

Нащо так тривожиш, 

Як вертатись в дійсність важко, 

Де лиш скніти можеш.


Бо весна моя минула, 

Осінь наступила, 

Хоч душа і не забула

Про весняні крила.



м. Київ, 23.08.04.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.01.2018 13:39  Тетяна Чорновіл => © 

Знову ви з своєю весною! Осінь- найчудовіша пора! А вірші ваші гарні в будь-яку пору року!)) Натхнення Вам бажаю і козацького здоров"я!

 16.01.2018 20:59  Наталія Старченко => © 

Гарний віршик!.. ніколи не пізно кохати і мріяти. Восени також буває весна, варто лишень захотіти й повірити

 16.01.2018 16:59  Серго Сокольник => © 

Коли пишуться такі вірші, осінь відступає, Георгію)