Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.01.2018 00:04Культурна подія
Про Новий Рік  До Різдва Христового  Про Київ  Про рідний край  
На Різдво і Старий Новий рік: ТРИ ДИВА
Рейтинг: 4.5 | 3 гол.
Без обмежень
© Вікторія Івченко

На Різдво і Старий Новий рік: ТРИ ДИВА

Вікторія Івченко
Опубліковано 16.01.2018 / 44684

Диво перше.

«Не жертвуйте кошти неперевіреним особам…» Через одну зупинку – оголошення по радіо в метро. А відлуння йде: ж е р т в у й т е, ж е р т в у й т е …

Виходжу на станції «Золоті ворота». Ескалатором підіймаюся нагору. На проміжному круглому майданчику – людно. Чути спів. Група молодих дівчат-хористок виконує різдвяні колядки. Голоси – чисті, дзвінкі. Янгольські.

Схоже, хорова студія. Можливо, навіть з музичної Академії, яка неподалік, на Майдані. Зібралося досить багато людей – слухають. Раз-по-раз підходять і кладуть гроші у торбинку. Деякі – посто на ходу. Інші – зупиняються надовго.Аплодують після кожної колядки. Під високим склепінням – мов голуби літають:«Жертвуйте!»

Торбинка вже повна, а люди все кладуть і кладуть гроші – на Божі справи.

Підіймаємося ескалатором далі – нагору. Пливе народна ріка – на Софійську площу. До новорічної ялинки, яка блищить-переливається вогниками…

На Хрещатику – також народне гуляння. Свято.


Диво друге.

На Старий Новий рік – уже сама – йду на Софійську площу. Душа кличе. Ось і ялинка новорічна, і площа святкова. Безліч яток – з наїдками, напоями. Ковбаски, тістечка, глінтвейн… Цього напою наварили, мабуть, на цілу армію бажаючих – по 50-60 гр. За невеликий паперовий стаканчик. Народ бере, хоча ніде не видно черг.

Я – з термосом. Гарячого чаю. Можу зупинитися будь-де і напитися… Купую маленьке тістечко з корицею – за 20 гр. До чаю. Власного приготування – зі слів продавчині. «Ми стараємося», – каже. Дякую, рухаюся далі.

За кільканадять кроків – пішохідний перехід. Я мимоволі зупиняюсь, дивлюсь ліворуч, праворуч… Раптом помічаю… мініатюрних лялечок. Підіймаю очі – Варвара Прокіпівна! Моя давняя знайома. Коли ми з нею бачилися востаннє, їй було уже під вісімдесят. Свого часу я писала нарис про неї. Про її маленьких красунь-лялечок – з дротиків та кольрової тасьми. У них у всіх – вишиті шовком очка і довгі кіски з бавовняних ниточок.

…Варвара Прокіпівна посміхається до мене своєю лагідною посмішкою: упізнала! Дарує мені Принцесу- лялечку в рожевій сукні. «Щоби ти такою була!» «А я такою і є!» – відповідаю.

Ми обмінюємося телефонами. За півтора десятиліття вони не змінилися.

«Холодно!» – каже Варвара Прокіпівна. «Так, морозець береться, – відповідаю. – Чи багато ви вторгували? – несподівано для себе запитую. «Та ні, – каже у відповідь. – Десь із сотню буде!» І справді – небагато.

Я пам’ятаю, років п’ятнадцять тому, коли ми тільки-но познайомилися, Варвара Прокіпівна розповідала мені, як вона… мільйонеркою стала! Не було чого їсти, то лялечок наробила і за купонокарбованці продавати стала. У мене і досі зберігаються мініатюрні україночки, подаровані нею ще на початку двотисячних… Була серед них одна – Незалежною Гривнею називалася. Підперезана жовто-блакитним поясочком. Біленька така, з вовняної пряжі зроблена. Тоді гривні лише входили в обіг.

Ота лялечка-оберіг і досі стоїть у мене на поличці у вітальні.


Диво третє.

Я йду далі. Раптом – ГОНГИ. Чотири величезних тарелі – на металевій підставці-рамці – неподалік від Софійського собору. Вперше в житті чую спів цього дивовижного інструменту… Ні, магічного випромінювача таємничої Сили! Гонги не гудуть, а ревуть, мов океанські хвилі, які ритмічно накочуються на слухачів. Слухачі зачаровані цим дійством. Гонтар – чоловік років шестидесяти – б’є щосили поперемінно у чотири великі тарелі: дві – трохи більші, дві – трохи менші. Десь метрового діаметру.

Несподівано помічаю охоронця порядку. Він – весь у чорному. Стоїть непорушно, мовчки. Коли гонтар припиняє бити у свої гонги, наближається до нього і неголосно запитує:«Дозвіл є?» Той лише знизує плечима.

Люди навколо починають висловлюватися на захист гонтаря: нехай продовжує! Поліціянт трохи відступає, проте – не здається: «А що Митрополит скаже?..» Радить переміститися ближче до каруселі: "Там станьте". «А дозвіл?» «У хлопців запитаєте!»

Хтось кладе перед «виконавцем» десять гривень, але той просить забрати купюру: бескоштовно!

Я наважуюсь вставити свої «п’ять копійок». Звертаюся до гонтаря: «Ви уже зробили добру справу своїми гонгами! Всю нечисту силу розігнали… Почистили простір. Встигли. Дякую».


P.S. Наступного дня ми з Варварою Прокіпівною зустрілися у мене вдома. Я запросила її на чай. Вона принесла з собою три котлетки, шматочок сала й цибулинку. За тим частуванням повідала мені дещо зі свого життя. Довгого та складного, як і в багатьох наших довгожителів. Дев`яносто третій рік їй уже пішов! Ось така зустріч була.

02.02.2018 Поезії / Філософський вірш
"Тиша зимова. Біліє од снігу земля..." / Філософський вірш | Вікторія Івченко
Попередня публікація: 11.01.2018 Поезії / Філософський вірш
Зимній вечір - тиха пісня / Філософський вірш | Вікторія Івченко
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
17.03.2018 © роман-мтт / Культурна подія
Про агрокіберпанк, роботів і черепи О. Шинкаренка
22.02.2018 © Чиянова Марина Вікторівна / Історична подія
Уяви
15.02.2018 © Серго Сокольник / Культурна подія
IV всеукраїнський конкурс імені Леся Мартовича
28.12.2017 © Серго Сокольник / Культурна подія
Друзі, приймаю вітання
17.12.2017 © Чиянова Марина Вікторівна / Професійне свято
Останні та передостанні живі
Не кидай Батьківщину милу...
04.10.2015
Не кидай Батьківщину милу...
08.01.2018
"ЛАНЦЮГ СРІБЛИСТИЙ – ЛАНКАМИ..."
16.01.2018
На Різдво і Старий Новий рік: ТРИ ДИВА
08.04.2018
Великодній вечір
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 3
Переглядів: 59  Коментарів:
Тематика: Події, Культурна подія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
17.06.2018 © Суворий
Кінець українізації: російська мова з другого класу (1938)
17.06.2018 © Суворий
Мовний плебісцит на Закарпатті: як перемогли москвофіли? (1938)
15.06.2018 © Суворий
Перед новими війнами (березень 1938)
15.06.2018 © Суворий
Мадярська загроза Закарпаттю (березень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
19.08.2014 © Ольга Шнуренко
20.01.2011 © Михайло Трайста
08.10.2015 © Тетяна Ільніцька
14.06.2018 © Анатолій Валевський
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди