20.01.2018 05:25
Без обмежень
26 views
Rating 5 | 2 users
 © Георгій Грищенко

Дрімаю

Не можу лежачи поспати, 

Бо давить тиск, потилиця болить, 

Найкраще в кріслі подрімати, 

Бо довга ніч, а ранок не зорить.


Дрімаю, мариться робота

Й найближчі співробітники мої

І ми йдемо через ворота

В якісь небачені ніким гаї.


Що нам шляху назад немає, 

Ми знаємо, та сунемо вперед

І кожен кожному прощає

Краплинки дьогтю, кинуті у мед.


Нас підпирають ззаду інші, 

Що вже ідуть за нами слід у слід, 

Вони такі ж як ми, не ліпші, 

Тож нам не оминути цих воріт.

м. Київ 05.09.04.



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про життя

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Військовий пенсіонер / Вірш | Георгій Грищенко». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Шлях життя / Вірш | Георгій Грищенко». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Георгій Грищенко.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.01.2018 05:34  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую за приємне слово побажання. 

 23.01.2018 13:24  Тетяна Чорновіл => © 

Видіння Ваше має якийсь символічний смисл. Нехай збудеться те, що нам на віку написано. Чудовий вірш. 

 20.01.2018 18:23  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Дякую за коментар. 

 20.01.2018 10:51  КАЛЛИСТРАТ => © 

Спасибо за стих пан Георгий!

Маленько грустновато, но куда денешься:

"Колоннами, ровняя шаг,
(Оглядываться нам негоже),
Мы возвращаемся во прах,
Хвала тебе, великий Боже!"

Ну, а что делать :))))) 

Публікації автора Георгій Грищенко

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо