20.01.2018 16:30
Без обмежень
48 views
Rating 5 | 3 users
 © Дарія Китайгородська

Невеличкі підсумки з подорожі в Дубай

Це місто, в якому треба побувати хоча б один раз, щоб зрозуміти, що існують інші світи, дуже не схожі на наш. І не тільки архітектурою, державним устроєм чи кліматом, а, найперше, людьми. Цікавинка в тому, що в цьому мегаполісі уживаються поруч діаметрально протилежні культури, мирно співіснують, працюють на добробут країни, часто не будучи її громадянами. Як на мене, цікавий феномен.

Це місто – не для пішоходів. І не тому, що тут не облаштовані тротуари чи мало світлофорів. Все це є: продумане і якісне, але відстані між районами чи навіть окремими будівлями така, що пішки пересуватися просто невигідно. Крім того, кому захочеться гуляти під опорами велетенських розв`язок чи мостів? Тут нема затишних маленьких вуличок, де можна годинами бродити, споглядаючи архітектуру кількасотрічної давнини. Це сучасний і дуже динамічний мегаполіс, який вимагає відповідного ставлення та швидкості. Це, звісно, не означає, що в Дубаї нема де прогулятися: тут безліч парків та скверів, спеціальних відпочинкових зон тощо. Просто тут немає того, що я називаю пізнанням міста: коли ти виходиш з готелю і бредеш світ за очі, десь заходячи на горня кави, десь перекушуючи дорогою, і споглядаєш життя людей і будівель. В Дубаї так не вийде: всі свої переміщення краще планувати заздалегідь.

Це місто, я кому я не зайшла в жоден музей! І це свого роду прецедент :). І не тому, що їх тут нема, навпаки, Дубай якраз славиться нетрадиційними підходами до виставок, експонатів, історії створення etc. Просто якось цього разу з освітньою програмою не склалося: хотілося засмагати, купатися, куштувати й пити щось нове, але без пафосу і дидактичності, які супроводжують будь-які музеї, навіть найсучасніші та найкрутіші. І знаєте що? Це зовсім не страшно і почуття провини не терзає ;) Бо деколи потрібні прості відчуття, яких у нашому складному житті занадто мало. Лише шкода, що не відвідала музей кави, але чим це не привід приїхати наступного разу?

Це місто, в якому я роздивилася красу хмарочосів. Чесно кажучи, до подорожі в Дубай я розуміла раціональність побудови висотних будівель, бо розвиток людства диктує свої умови, але особливого захвату від того не відчувала. Бетонні коробки з елементами скла й металу не мають душі, як виплекані старі будинки зі своєю історією. Але тут я раптом усвідомила, що це може бути і є прекрасним, та що там – просто вражаючим! І Бурдж Халіфа, і Бурдж Аль Араб, і Еміратс Таверс, і особливо Дубай Маріна залишили в моєму серці відчутний слід і точно змінили моє ставлення до надсучасної архітектури.

Це місто, в я кому я полюбила шаверму. Угу, не смійтеся! Насправді тут теж є фастфуд, зокрема мережі Макдональдс та KFC (біля мого готелю ці два заклади навіть розташовані в одній будівлі), але бути в Дубаї і ходити в Мак – некомільфо! Однак що робити, коли ти на пляжі і не хочеш пхатися в дорогий ресторан десь у парку? Тоді – точно в один з невеликих генделів (умовна назва, бо тут наливають тільки каву, чай, соки і воду), розкиданих буквально на кожному кроці будь-якого громадського простору. Тут пропонують бургери, сандвічі, салати і шаверму – з куркою чи яловичиною. Обидві начинки смачнющі, приправлені травами й спеціями. Причому я ні разу не бачила, щоб м`ясо смажилося на таких страшних шампурах, як у нас. Очевидно, воно готується заздалегідь, а потім лише розігрівається й подається в тонкому лаваші (чи як там називається їхній прісний хлібець).

Це місто, завдяки якому я змінила свою думку про пустелю. Так зване пустельне сафарі, в яке я поїхала, складалося з невеличких перегонів найближчою пустелею, серфінгу з барханів та відвідин арабського табору, де ми куштували національну їжу, пили напої, курили шиш (по-арабськи так зветься всім відомий кальян), дивилися танець живота, кружляння дервіша та вогняне шоу. Так от, я ніколи більше не скажу, що пустеля – це нудне й сіре місце, в якому нічого не відбувається. Насправді це яскравий світ, сповнений звуків і запахів, незвичних відчуттів та емоцій. Для мене пустеля пахла морем і трохи степом, а пісок змінював колір із золотого на рожевий, потім на білий чи сірий, а згодом знову ставав золотим. Піщинки були теплими і переливалися, як вода, з долоні на долоню, і хотілося так завмерти і не рухатися найближчі років сто… А до цього була шалена їзда барханами! Я сиділа на штурманському сидінні і не приховувала свого захвату від крутих віражів, коли пісок віялом розсіювався на всі боки, а авто ковзало юзом по схилу. І голосна арабська музика! І поряд – вродливий водій-араб ;)

Це місто, де є багато красенів-чоловіків, але їх тут не більше, ніж в Україні. Просто вони переважно смагляві, з гарним волоссям та мають екзотичний вигляд для нашого північного ока, а це, як відомо, і є основою інтересу один до одного. Що стосується ставлення чоловіків до жінок, то араби, що називається, витріщаються на білошкірих та світлооких панянок, бо це теж незвично для них. На мене постійно звертали уваги через колір волосся: я отримала безліч компліментів від чоловіків і навіть кілька від жінок, що було особливо приємно. Перші дні оце постійне витріщання десь навіть трохи лестило, але здебільшого дратувало, а пізніше вже сприймалося, як надоїдливі мухи влітку: є – і є, куди ж від них подінешся. ;) Однак все дуже чемно, ніхто ні до кого не чіпляється, щонайбільше – обмін посмішками.

І, врешті-решт, найголовніше: це місто, в якому взимку – літо! І вже цього мені досить, щоб повертатися сюди ще, і ще, і ще...



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Нарис

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вдома - добре! / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Як побігати в Дубаї-2 / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Супер? Чудово? Смішно? Нецікаво чи поганенько на трійку з мінусом?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо