21.01.2018 19:05
Без обмежень
47 views
Rating 5 | 2 users
 © Дарія Китайгородська

Вдома - добре!

Сьогодні, взувши кросівки, з яких ще не обтрусився золотий пісок однієї з аравійських пустель, я вийшла у Биківнянський ліс. Спочатку біглося складно, бо розковзана просіка була так не схожа на гладеньке покриття бігового треку на Джумейрі, а холодне повітря аж ніяк не сприяло комфорту моїх легенів після сонячних днів у Дубаї. Але за кількасот метрів я натрапила на групу лижників і згадала, як це весело, коли є з ким позмагатися. Отож далі ранкова пробіжка перетворилася на кумедні перегони.

Не подумайте, що я раптом отримала якісь видатні здібності до бігу, бо так легко пишу про конкуренцію з лижниками. Насправді сьогодні відлига, і сніг липне до лиж, а тому пересуватися на них не так легко і швидко, як зазвичай. Але, за всього мого співчуття шановним спортсменам через не дуже лижну погоду, я не змогла втриматися від того, щоб не поспостерігати за їхніми враженими фізіономіями, коли їм доводилося споглядати поперед себе підошви моїх кросівок.

Поки мене не було, ліс трохи змінився. Лісництво розчистило нарешті лісову трасу від повалених дерев, і це приємно, бо не хочеться кожного разу оббігати цих велетнів, які не витримали навали снігу та вітру. В одному місці, де впала велетенська сосна, просто прорізали серед гілля арку для проходу, бо, вочевидь, не змогли прибрати з просіки цього монстра серед дерев.

Розвернувшись в зворотній бік, я підняла голову й подивилася на небо: десь там на обрії раптом з’явилося сонце (думаю, на честь суботи) і позолотило верхівки дерев. Сосни стояли, як лицарі в обладунках зі снігу, і цей пейзаж був не менш привабливим, ніж все пісочне золото пустельних барханів. Небесна блакить, така ж яскрава, як на берегах Перської затоки, підкреслювала велич цієї зимової картини.

Тому таки ніщо не зрівняється з пробіжкою зимовим лісом! Нехай навіть це виявилося доволі складно, бо я розніжилася після дубайських доріжок, сонця та запахів набережної, але мчати засніженою стежкою серед рідних сосен – це те, що мені було потрібно для акліматизації після перельоту з літа в зиму. І хай у Биківнянському лісі нема модної розмітки, яка відображає кількість пробіганих кілометрів, і стежка не пружинить під ногами, як професійний трек, приємно відчувати, як мені тут раді: око милують зелені сосни, сонні берізки та одягнуті в золото дуби, а лісовик жартома кидається сніжками, вітаючи мене, як добру знайому. Чи, може, то просто вітерець... ;)

Долаючи засніжений простір, я зловила себе на думці, що вже обмірковую якісь свої наступні подорожі, вибираючи, куди проляже мій маршрут. Варіантів є багатенько, але мозаїка з назв країн та міст все ще продовжує крутитися в моїй голові, не складаючись в обдуманий візерунок. Отож я знову вдома! Поки що… ;)

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Мініатюра

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Смуга перешкод / Мініатюра | Дарія Китайгородська». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Невеличкі підсумки з подорожі в Дубай / Нарис | Дарія Китайгородська». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дарія Китайгородська.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дарія Китайгородська

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 73
Автор: Дарія Китайгородська
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Ой, чи біг, чи не біг...;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;