22.01.2018 13:27
для всіх
111
    
  1 | 1  
 © Маріанна

Зриває

Зриваюсь у біг, 

Завірюха зриває покрівлі,

Гуркоче по бруку метал

І скрегоче пітьма,

У блиску останніх вогнів

Згасає місто.

Зриває святковий убір,

Ховає сріблясту імлу

І мури камінні

Змикають брами.

Святу кінець.

Мрія зникає між пальцями

Свічкою теплого воску.

А може єдиний то промінь

Темної зали,

Що знала розкішні бали?

Мовчання у темних кутках.

Було? Чи здалося?

Зриваюся знову

Та більше втікати даремно

З порожнього Міста.

У стінах відлунюють кроки

Нема голосів,

Якими наповнений час.

Зруйновано Ратушу

І механізм,

Що серцем відстукував ритм

Втомився від звуків усіх.

Зірвалося Місто.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.01.2018 13:49  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожна символічна поезія, якій підспівує зимова негода. Залишається надія, що Мрія не пропала і механізм відновиться.