22.01.2018 13:27
Без обмежень
54 views
Rating 5 | 1 users
 © Маріанна

Зриває

Зриваюсь у біг, 

Завірюха зриває покрівлі,

Гуркоче по бруку метал

І скрегоче пітьма,

У блиску останніх вогнів

Згасає місто.

Зриває святковий убір,

Ховає сріблясту імлу

І мури камінні

Змикають брами.

Святу кінець.

Мрія зникає між пальцями

Свічкою теплого воску.

А може єдиний то промінь

Темної зали,

Що знала розкішні бали?

Мовчання у темних кутках.

Було? Чи здалося?

Зриваюся знову

Та більше втікати даремно

З порожнього Міста.

У стінах відлунюють кроки

Нема голосів,

Якими наповнений час.

Зруйновано Ратушу

І механізм,

Що серцем відстукував ритм

Втомився від звуків усіх.

Зірвалося Місто.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Верлібр

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Смарагдовий дух / Верлібр | Маріанна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Згасла зоря / Верлібр | Маріанна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маріанна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 23.01.2018 16:01  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую. І за надію також 

 23.01.2018 13:49  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожна символічна поезія, якій підспівує зимова негода. Залишається надія, що Мрія не пропала і механізм відновиться. 

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо