24.01.2018 14:28
для всіх
124
    
  2 | 2  
 © Анатолій Костенюк

Вірші

Вірші

З циклу «Ремесло»

Під тиском літосферних плит

у магмі збуджені вулкани

створили за мільйони літ

прекрасні сонячні кристали.


І втаємничені жерці, 

души порушуючи спокій, 

несуть до сонця камінці

із темряви шурфів глибоких.


У колі збурених ідей

здобутками людської раси, 

вражаючи серця людей

огранювалися прикраси.


Крізь будні сірого життя, 

як старовинні самоцвіти, 

щоб сколихнути почуття, 

лежать на білім оксамиті.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.01.2018 09:21  Тетяна Белімова => Костенюк 

Ви знаєте, Ваше бачення один в один збіглося з постулатами трактату Івана Франка "Із секретів поетичної творчості")) Це і дивовижно, і закономірно водночас, бо поети й загалом заангажовані у творчій праці мислять подібно. Франко порівнював натхнення з виверженням вулкану, до речі. Раджу Вам ІІ частину його трактату - "Психологічні основи" ("Роль свідомості в поетичній творчості").

Успіху й натхнення! Нехай вулкан не засинає)

Тут можна подивитися поетичний трактат Франка:

 25.01.2018 00:29  Каранда Галина => Костенюк 

Мені перші 2 рядки дуже сподобалися! До камінців я байдужа, тому увесь вірш - безумовно, хороший і майстерний, якось пройшов повз мене, але перші 2 рядки - це супер!