А ти відчуваєш?
А ти відчуваєш, як раптом забракло нам спільного?
Ми щось пропустили... якийсь надважливий нюанс.
Нема вже над нами солодкого неба ванільного –
Віднині у кожного власний життєвий романс.
Чи текстів любові неправильне мали тлумачення,
Чи десь розділились - у дітях, у мріях, думках?
Ще можна, та вже нема сенсу просити пробачення
За те, що не втримали світу для двох у руках.
Реальність руйнують дрібні непомітні відмінності –
Я п`ю тільки каву, а ти - свій малиновий чай...
Не бачиш, що я вже люблю трудовою повинністю?
Лиш побут маскує це метафізичне "Прощай".
