24.01.2018 23:21
Без обмежень
88 views
Rating 5 | 2 users
 © Оксана

А ти відчуваєш?

А ти відчуваєш, як раптом забракло нам спільного?

Ми щось пропустили... якийсь надважливий нюанс.

Нема вже над нами солодкого неба ванільного –

Віднині у кожного власний життєвий романс.

 

Чи текстів любові неправильне мали тлумачення, 

Чи десь розділились - у дітях, у мріях, думках?

Ще можна, та вже нема сенсу просити пробачення

За те, що не втримали світу для двох у руках.

 

Реальність руйнують дрібні непомітні відмінності –

Я п`ю тільки каву, а ти - свій малиновий чай...

Не бачиш, що я вже люблю трудовою повинністю?

Лиш побут маскує це метафізичне "Прощай".

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «На відстані трьох сантиметрів / Вірш | Оксана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Я, певно, переїду в інше місто / Вірш | Оксана». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Оксана.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.01.2018 10:56  © ... => Тетяна Ільніцька 

В точку! 

 25.01.2018 09:27  Тетяна Ільніцька => © 

Так, справді, усе має свій термін придатності. І прощення, і оскарження. Минає час і в тому, що не відбулося, уже немає сенсу. Добре, коли вчасно)

Публікації автора Оксана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо