26.01.2018 01:06
Без обмежень
84 views
Rating 5 | 1 users
 © Богдан Дєдок

Стонет окно

Стонет окно под давлением черной бездны 

И ножей, коим имя - минус двенадцать. 

Вне стен условия примерно известны; 

Они диктуют, что лучше остаться. 


Помнишь, как жизнь оставалась в запасе? 

А теперь сокращается неумолимо. 

Холод не страшен, мороз не опасен 

Тлеющей груде углей за грудиной. 


Мы были рады держать на плечах 

Груз только воздуха и атмосферы,  

Гулять на, казалось бы, вечных мостах 

И любить без границ и без меры. 


И Солнечный парк был вечнозеленым,  

А небо сияло оттенком тех глаз,  

Чей блеск тогда еще был влюбленным,  

Очевидно, невинно и в первый раз. 


Никто не готов был к таким переменам,  

Никто в целом мире, тем более - мы. 

Стемнеет? Стемнело уже. А стены,  

Как в песне, колючи и холодны. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Сідай, мій друже, а я посунусь / Вірш | Богдан Дєдок». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Осінь до мене підкралась зимою / Вірш | Богдан Дєдок 18+».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Богдан Дєдок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо