26.01.2018 21:24
Без обмежень
25 views
Rating 0 | 0 users
 © Олександра

Надриваюсь

Надриваюсь у віршах, бо більше нема кому плакати.

Сльози ллються на слово, щоб розум ще був при мені.

Я ховаюсь у ночі і вперто пояснюю знаками,

Що сьогодні я вижила, що тепер не згорю у вогні.

Як же боляче дихати, 

я не можу збагнути, 

нічого вже більш не збагну...

Серед стін, серед люду, облич я гублю себе знову

Заганяю красиву надію в труну

І вбиваю себе, хоч не знаю коли перестала

Боятися крові...


Перекручені вени і нерви. Так треба було?

Може, це лиш сценарій, розіграла сценка чи гра?

Вперше я засинаю, бо хочу позбутися сну

Вперше пишу вірші, щоб мене не поглинула мла

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Чужі слова псують слова думок / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Впресований в груди біль / Вірш | Олександра 18+». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо