Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.01.2018 08:43Історія
Для дорослих  Для вчителів  Про минуле  Про людину  
Рейтинг: 5 | 1 гол.
Без обмежень
© Іван Петришин

Справжня Історія Корінних Американців

ЧАСТИНА 1-А.

ІСТОРІЯ США

Іван Петришин
Опубліковано 28.01.2018 / 44853

СПРАВЖНЯ ІСTОРІЯ КОРІННИХ ЖИТЕЛІВ АМЕРИКИ



ЧАСТИНА 1-А.

ДУХОВНЕ ІСТОРИЧНЕ КРЕДО

Іван Петришин

Історія Америки розпочинається не з Амеріґо Веспуччі і- не з Колумба. Вона, наче слабкий спогад погідного, теплого сну, що прядеться із залишків кришталю розбитого дзеркала мрій- мозаїка, в якій не вистачає кольорових камінчиків. І лише мови, перекази та фольклор корінних жителів є все ще загадковими та не до кінця розгаданими свідченнями великих цивілізацій маленьких народів із мудрістю, що рівняється філософіям Древніх Індій, Греції, Риму, загублених у туманах віків та у порохні полеглих дубів мудрості кельтів, германців, балтів та слов`ян.



Його звали Едвард Ше`ріф Кертіс. Він зумів описати справжню історію американців індіанців. Так твердить Тоні Коспен. 

Народився Кертіс у Висконсині, невеликому поселенні між двома ріками- Вайтвотер Крік і Спринґ Брук. 

Після тихого дитинства, він почав їздити з батьком, проповідником і ветераном війни за відокремлення, коли деякі південні штати захотіли відокремитися від політичного об`єднання. Разом з батьком, він плавав на каное (човні), щоб проводити проповіді. Вочевидь, це були 1870 роки. 

Після винайдення фотографічної машини (фотоапарату), постала можливість закарбувати історію американських індіанців, їхню культуру, звичаї та особливості різних племен.

Часто забувають, що вивчення американцьких тубільців важливо не саме по собі, а тому, що це- чи ненайсвіжіші дані про розвиток людської цивілізації у сиву давнину, адже, США - ледь більше двох століть, а це- всього декілька поколінь. Пам`ятаймо: отакими, якими постали індіанці при перших зустрічах з європейцями, були колись і предки щонайрозвинутіших культур. Культури американських тубільців, після приходу європейців, впадали у "незупинні сутінки" свого розвитку. Мало-хто вважав, що збереження культури якихось племен було важливим. Їм була важлива воля, земля, угіддя. Чомусь не ставилося запитання правоти тубільців і проповідувані істини проголошували тільки тоді, коли було вигідно. Забувалися заповіді. На "Нову Землю" вони, начебто не розповсюджувались. Грубо кажучи, виглядало так: " я прийшов. дай! я маю право! ти- ні!" Тільки тепер, коли вже залишилася горстка ще живучих культур, багато "духовних шукачів", які "потребують рости духовно", вдаються до давніх культур, традицій і ритуалів американських індійців, бачачи і цілющу силу їхніх наспівів, речитативів, бубнів, "глаголень", шаманізму. Ідуть до них і ті, хто хоче вилікуватися від важких недуг. Згадали, зрозуміли. Чи- не пізно?

Доля людини твориться оточенням. Доля племен і народів- іншими племенами і народами. Такий стан справ у безжалісної Історії…

Як фотограф, він пройшов від Аляски аж до Мексики, закарбувавши на пластиковій плівці неповторне.

Як твердить італійське джерело, червоно-шкірі люди є свідками великих культур.

Кертіс відчував, що усі були свідками заходу культурних епох великих спадкоємців великого відання про усе.

Найкраще представляє культуру її духовність: пісні, поезія, танці, ритми...


Ось що оповідає нам фольклорна поезія американських племен:


"Я НЕ ЗНАЮ...


я не знаю, 

чи голоси людей

можуть долинути до неба, 


я не знаю, 

чи Божество

почує мою молитву, 


я не знаю, 

чи те, чого я прошу, 

буде виконане, 


я не знаю, 

чи можна почути

голоси Древніх, 


я не знаю, 

що принесе нам майбутнє.


Надіюсь тільки, що добре, 

і тільки добре

може до нас прийти.

(переклад з італійської- Автор)


Прикладом фольклорних байок-повчань є "Чотири Віщунки"

племені Навахо:

Руйнівник, син бога Сонця, одного дня пустився у пошуки чотирьох віщунок, бо хотів їх убити.


Перша з них, яку зустрів він, тремтіла і побивалася при ньому, але не від страху. "Холоднеча" було їй на ймення. "Якщо ти мене уб`єш" - сказала, -"запанує спека і зерно не зможе рости без води, яка його орошає". 

Руйнівник сказав: "стара, ти маєш рацію, я тебе не в`ю".

"Голод" була друга, і так вона мовила: "якщо ти мене уб`єш, їжа стане нудною твоєму народові". А, він їй: "так, правда: радість кожного свята зникла б із тобою. Не вб`ю я тебе".

Третьою була Бідність. "Вбий мене, - каже вона, - я така нещасна! Але, знай: помру я, то одяг більше не буде зношуватися, і твій народ не знатиме більше смаку нових речей".

Він їй каже: " правда, мій народ милується новим одягом. Тебе я не вб`ю".

Остання віщунка, найстаріша і зігнута, каже: " Якщо ти мене уб`єш, люди більше не вмиратимуть, і нові діти не народжуватимуться, світ стане світом старих.

Відпусти мене, і Народ зросте, сильна молодь займе місця старих, яких я візьму за руку. Я- Смерть, незрозуміла подруга Людей".

"І тебе не можу убити" - вирішив Руйнівник.

І, отак, Смерть, Бідність, Голод і Холод і далі- між нами.

Син Сонця, повернувшись із своєї подорожі, пояснив усім, який стан речей.” (переклад з італійської- Автор)


Мудрість несе кожна культура, незалежно від того, на якій стадії цивілізації знаходиться її народ: народ- завжди мудрий філософ та досвідчений учитель. Приклади мудрості корінних американців- чудовий відблиск людської думки:


"МЕНІ НЕ ЦІКАВО":

* мені не цікаво, з чого ти живеш, хочу знати, чому ти зітхаєш, і чи ризикуєш усім, щоб знайти мрії свого серця.

* мене не цікавить, скільки тобі літ, я хочу знати, чи ти все ще хочеш ризикувати виглядати дурним у коханні, у мріянні, у пригоді бути живим.

* я не хочу знати, які планети погрожують твоєму місяцеві, я хочу знати, чи ти торкнувся серцевини свого болю, чи залишився відкритим після того, як ти зазнав зраду у своєму житті, або, чи ти замкнувся, боячись майбутнього болю.

* я хочу знати, чи ти можеш сидіти із болем, моїм чи своїм, чи можеш божевільно танцювати і дозволити захопленню переповнити себе аж до самих кінчиків пальців, не зважаючи на обережність, що ми- реалісти чи, забуваючи обмеження людських істот.

* я не хочу знати, чи історія, яку ти мені оповідаєш- правдива. я хочу знати, чи ти можеш розчарувати іншу людину тим, що ти є сам собою, чи можеш потерпати від звинувачення у зраді і не зрадити власної душі.


* я хочу знати, чи ти- вірний, і про довір’я. хочу знати, чи ти вмієш бачити красу, навіть, якщо не усі дні вона красива, чи можеш піднімати своє власне життя лише своєю власною присутністю.

* я хочу знати, чи ти можеш жити із галасом, своїм чи моїм, і продовжувати кричати на срібло повного місяця: "ТАК!"

* я не хочу знати, що ти вивчав, і - з ким, і- де; я хочу знати, що тебе підтримує із середини, коли усе решта ти не зробив.

* я хочу знати, чи ти вмієш бути наодинці із самими собою, і, чи, насправді тобі подобається та компанія, яка у тебе є у порожніх моментах твого життя.

(написано індіанкою племені Орія (1890 р.)

[деякі італійські дослідники сумніваються в автентичності цих висловів, і вважають, що вони мають сучасне походження- Автор]



ЛЕГЕНДА ПРО ЛОВЦЯ СНІВ

(із земель Онейдів)

жила собі дівчинка Холодна Хмаринка, яка, одного дня, нажахана постійними страхітливими сновидіннями, відкрила своїй матері свої страхи і попросила їй допомогти.

Останній-Подих-Вечора, її мати, зробила сітку округлої форми, щоб "схоплювати" сни маленької, давши їй здатність відрізняти хороші сни від поганих. 

Отак, вона повісила ту сітку над ліжечком Холодної Хмаринки, розганяючи її страхи.

І, нині, на віддалені віків, щоразу, коли народжується хлопчик, індіанці роблять "дрім-кечер" (ловителя снів) і підвішують його над колискою. 

Із спеціального, дуже гнучкого дерева, роблять коло, що представляє Всесвіт, і вплітaють усередину сітки, подібну на павутиння. [що може символізувати зоряне небо, або зв`язки між зорями].

Завданням "павутиння" є ловити і утримувати усі сни, які бачитиме маленький. 

Якщо це будуть хороші сни, "ловець снів" їх нанизає на нитку з кульками (сили природи) і заставить їх повторюватися.

Якщо ж він розпізнає погані сни, то він їх помістить у пір`я птаха і їх віджене, далеко-далеко, розсіючи їх у небі...

Індіанці зберігають свої "ловці снів" усє своє життя . Із роками, з нанизанням маленьких особистих речей, сила "ловця снів" зростає, а, із нею, навіть - здатність захистити свого господаря і допомогти йому реалізувати свої сни-мрії.

Однак, і плем`я Оджібве, і плем`я Лакота мають свої власні легенди про "ловця снів-мрій". Українцям легко запам`ятати назву "ловця мрій" на мові оджібве- "асабікешінь", наче- "а-собі- кишень" (жарт), що, насправді, має значення "павук".

("Леґоменон")

"Ловці снів" для американських індіанців- це символ єдності і самовизначеності Індіанських Націй і Перших Індіанських культур. Багато із "дрім-кечерів", що продаються, скоріше- американські, а не- американсько-індіанські вироби.


ВОЇН

“Для нас воїни і це- не те, що маєте на увазі ви.  

Воїн- не той, що бере участь в боях, бо ніхто не має права забрати життя у іншого.

Воїн, для нас, це- той, хто жертвує самого себе задля добра інших.

Його завдання- займатися літніми людьми, незахищеними, тими, хто не може себе сам забезпечувати, і, особливо - дітьми, ...майбутнім людства”.

(Сидячий Віл).


ПОРАДИ ЧЕРВОНО-ШКІРОГО БІЛОМУ

“Ми втратили нашу землю і нашу свободу, але зберегли наш спосіб мислити і жити.

Як індіанці, ми могли б зробити важливий вклад у вашу культуру.

Тільки небагатьом білим спаде на думку, що і інші люди з іншим кольором шкіри, чи то- червоні, чи- чорні, чи- жовті, можуть турбуватися, щоб цей світ став кращим.

У світі білої людини, є багато нісенітного.

Ми віримо, що білі повинні б більше часу приділяти, щоб краще подружитися iз землею, з лісами і з усім тим, що росте, а не бігати схвильовано, як стадо бізонів у паніці.

Якби білі послухали хоча б деяких із наших порад, вони б досягнули тої радості, якої вони зараз не знають і яку вони даремно шукають у їхній запеклій гонитві за грошима і за розвагами.

Ми, індіанці, все ще можемо навчити білих, як жити у гармонії з природою."

(Татанґа Мані, Бізон-що-ходить)

Про суть віри тубільців можна судити із їхньої давньої поезії:


ДАРИ БОГА

(давня індіанська поезія)

Його я просив сили, 

а Бог мені дав труднощі, щоб зробити мене сильним.


Його я просив мудрості, 

а Бог мені дав проблеми, щоб їх вирішувати.


Його я просив процвітання, 

а Бог мені дав м`язи і мозок, щоб працювати.


Його я просив сміливості, 

а Бог мені дав небезпеки, щоб їх перебороти.


Його я просив Любові, 

а Бог мені доручив людей, які потребують допомоги.


Його я просив про послуги, 

а Бог мені дав можливості.


Нічого я не дістав, чого хотів, 

але дістав усе те, чого мені було треба.

(переклад з італійської- Автор)

Мушу зізнатися, що декілька років тому я прочитав польську книгу "Найгарніші молитви". Цікаво те, що серед польських молитв була згадана і ця, у перефразі: "я не одержав нічого, що я просив, але одержав те, що було потрібне".


КОЛО ЯК СИМВОЛ ІНДІАНЦІВ

Нічого особливого у цьому може й не бути, але коло має особливо важливе значення в індіанській культурі. Не- тільки коло, але круг, округлість. Це- реальна і алегорична форма нашого життя, яка має великий вплив на духовність американських індіанців.

Корінні американці викладали коло з каміння, як символ циклів та секретів природи.

Окрім чотирьох пір року, поділ кола на чотири частини міг позначати 4 сторони світу, а, також, - чотири елементи- воду, повітря, вогонь, землю, а посередині- дух.

Дехто вважає, що у кожній індіанській хижі був свій малий вівтар, що мав вигляд кола, поділеного на 4 частини, біля кожної з яких клали предмети, що були типовими для пори року: листя, зерна, квіти, дикі фрукти, зілля і ті предмети, які представляють даний реґіон.

Вважалося, що Влада Світу діяла по кругу. Небо було округлим, як земля, що мала вигляд м`яча, і такими ж вбачалися й зірки.

Вітер у своїй міці, віє вихорами. У птахів- округлі гнізда, бо релігія птахів була також і релігією давніх корінних американців. (Цікаво, що самі корінні американці називають себе "людьми", "народом", "нашими", іменами племен, але ніяк не "червоношкірими" чи "корінними американцями", чи "індіанцями", бо вони далі проживають на своїй землі).

Окрім того, сонце рухається по колу, так само- й місяць, і обидва вони- круглі. Навіть пори року мають круглу циклічність. І життя людини. І- намети, як гнізда птахів, розташовані колом, круг народу, гніздо багатьох гнізд, де Великий Дух хотів, щоб тубільці народжували дітей.





НЕЗНИЩИМИЙ ПОТЯГ ДО ВОЛІ.

Вождь Леон Шенандоах- Онондаґа: "МИ БУЛИ ТІЛьКИ ВІЛьНИМИ"

"Що було б, якби не...?"- відповіді на такі запитання дає вождь:

"якби ви, білі, ніколи не прибули сюди, цей край був би усе ще таким, яким він був колись".

усе б зберегло свою початкову чистоту.

ви назвали його "диким", але, насправді, він таким не був. він був вільним.

тварини - не дикі, вони- тільки вільні. 

I ми також були вільними до вашого прибуття. ви з нами поводилися, як з дикими, нас ви називали "варварами, нецивілізованими". але ми були лише вільними.





ЗРАЗОК ІНДІАНСьКОЇ МУДРОСТІ

"ТРИ ЛЮЛьКИ"

(оповіданнячко із індіанської мудрості)

Старий мудрець-індіанець давав цю пораду занадто гарячим молодим людям свого племені: "якщо ти справді дуже розлючений на когось, хто тебе смертельно образив, і ти вирішив його убити, щоб змити ганьбу, перш ніж вирушити у дорогу, сядь, набий добре тютюном люльку е викури її.

Коли закінчиш першу люльку, зрозумієш, що покарання смертю, врешті-решт, занадто жорстоке за таку провину.

Тепер, тобі прийде у голову, що його треба добряче відлупцювати палкою. Перш, ніж вхопити велику палицю, сядь, заправ другу люльку і випали її до кінця.

Врешті, ти подумаєш, що за сильні і дотепні образи, можна просто добре відлунцювати палкою.

Гаразд!

Коли ти уже зібрався образити того, хто образив тебе, сядь, напхай третю люльку, випали її, а, коли закінчиш, залишиться у тебе тільки бажання помиритися із тією людиною".


Такими були найкращі зразки духовної культури корінних жителів Америки у вимогливому світі віків, у боротьбі за життя, волю, незалежність... Інколи, видається, тут забагато романтизму, ідеалізації до-колоніальної Америки, але це- "хвороба" усіх відроджуваних культур, чи то- давньо-кельтської, чи - слов`янської. Манить малознане, і, навіть, якщо воно було, можливо, не таким ідеальним, як "бувальщина каже", але історія важлива не тільки фактами (де, хто і як завоював), але й духовністю, мистецтвом відображення вічних цінностей людскості- чеснот, честі, правди, справедливості, добра, миру, дружби, рівності, поваги...







USA, 13.01.2018

USA 13.01.2018
___________
Джерелa:
(за італійськими джерелами)
Ілюстрації- із Чикагівського Музею Мистецтв (за сприянням та дозволом); деякі роботи автора.
29.01.2018 Поезії / Танка
Буддистська Поезія (Світова поезія) / Танка | Іван Петришин
Попередня публікація: 28.01.2018 Поезії / Любовний вірш
Світова Поезія (В`єтнамська поезія) / В`єтнамське Хайку, Лі Ленґ Н`ян | Іван Петришин
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
13.06.2018 © Гаврищук Галина / Психологія та стосунки
Як зупинити розростання негативної реакції
11.05.2018 © Надія / Культура та мистецтво
Новина
30.04.2018 © Вікторія Івченко / Культура та мистецтво
Про незабутню Квітку Цісик: ЗУСТРІЧ У БІБЛІОТЕЦІ
27.03.2018 © Вікторія Івченко / Культура та мистецтво
Про концерт українського акордеоніста Ігоря Завадського в Будинку актора: "333 роки Й.С. Баху"
15.03.2018 © роман-мтт / Історія
Дивний день
Історія Про людину
17.03.2018
Справжня Історія Корінних Жителів Америки (Історія США)
28.01.2018
Справжня Історія Корінних Американців (ЧАСТИНА 1-А.)
06.09.2017
Радзивилівський Літопис: Чвари Князівські (ЛІТОПИСИ ПРО СХІДНУ ЄВРОПУ)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1
Переглядів: 104  Коментарів: 1
Тематика: Публіцистика, Історія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.01.2018 09:43  Каранда Галина для © ... 

Мудрий народ... Історія - штука взагалі жорстока. Хто вижив - той і правий. І притча про віщунок тому підтвердження... на жаль... ми всі нащадки тих, хто вижив, а не тих, хто був правий.

"Дари бога" - настільки давня поезія? ?? Бо бог там явно християнський проглядається, не аутентичний якийсь. Чи був єдиний індіанський бог? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
20.07.2018 © Суворий
Стосунки Берлін-Варшава: від поганих до кращих і навпаки (серпень 1938)
19.07.2018 © Суворий
Лист митропол. Шептицького про переслідування православних українців польським урядом (липень 1938)
18.07.2018 © Суворий
Судетська криза: Німеччина розпочала мобілізацію військ (серпень 1938)
17.07.2018 © Суворий
Перші економічні наслідки антисемітизму в Судетах (серпень 1938)
16.07.2018 © Суворий
Німецька загроза продовжує нависати над Чехословаччиною (липень 1938)
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
20.01.2011 © Михайло Трайста
03.04.2010 © SASHA ROSSI
18.07.2018 © Наталія Старченко
24.05.2013 © Озерова Альона
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди