29.01.2018 22:43
для всіх
176
    
  2 | 2  
 © Лариса Мандзюк

Зморена зима

Зморена зима

Складала крила, зморена зима

топився сніг від сліз її гарячих.

У цьому світі мабуть ти сама, 

нема в нім щастя, ти його не бачиш...


Порожній світ, без найдорощих слів, 

без погляду ласкавого, живого.

Просила щастя в зимових вітрів

і замерзала з холоду лихого.


Не гріють ніжні руки, як колись... 

Ти одинока з своїми думками.

А щастя було, просто озирнись...

Веде зима, терновими стежками.


Важкі сніги і чорна заметіль...

Складала крила зморена зима

і виглядала щастя звідусіль...

У цьому світі мабуть ти сама.


Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.



м. Львів., 29. 01. 2018.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.01.2018 09:40  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарний вірш із нотками смутку на споді...

 30.01.2018 01:17  Серго Сокольник => © 

Відчулось...