30.01.2018 20:08
Без обмежень
68 views
Rating 5 | 2 users
 © Оксана

Хижачка

Ти збираєш їх, як трофеї на полюванні, 

Хоч вони тобі геть не потрібні - вони чужі.

І ще жоден із них не став для тебе останнім, 

Але в хобі такому просто не бачиш межі.

 

Ти збираєш їх, мов косметику у торбинку, 

Наче зграю голодних птахів, приручаєш їх, 

Пропонуючи від любові самі скоринки, 

Та вони їх слухняно збирають, впавши до ніг.

 

Ти - хижачка. Ти просто любиш над ними владу.

Не вагаючись, викидаєш серця на смітник, 

А у власному лиш тамуєш гірку досаду

І питаєш себе - може, Він між чужими зник?..

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Мы умираем / Стихотворение | Оксана». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Прийди до мене у блаженні сни / Вірш | Оксана 18». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Оксана.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.02.2018 22:46  © ... => Тетяна Ільніцька 

Згідна з вами. Але ж щастя і не побудуєш на чужому - як на чужому нещасті, так і на добрі, якщо воно не твоє... 

 05.02.2018 09:46  Тетяна Ільніцька => © 

Мені здається, описана Вами найнещасніша... Сама травмована і тому може "дарувати" лише біль...

 02.02.2018 13:37  © ... => Серго Сокольник 

А мені далеко не завжди))) Дякую) 

 01.02.2018 03:58  Серго Сокольник => © 

Мені подобається Ваше) 

Публікації автора Оксана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо