01.02.2018 22:54
Без обмежень
66 views
Rating 5 | 1 users
 © Ігор Рубцов

Рвучи кайдани

Бодай не знати кайданів рабських, 

Замовних посмішок на парадах.

Ми і сьогодні на чверть радянські, 

Халявній гречці безтямно раді.


Яким потворним буває братство!

І чим смердить ахінеї буйство?

«Союз свободних…». Читай «кріпацтво» – 

Коктейль величности і холуйства.


Модель, де символи – кіт і миші, 

А не затверджені серп і молот.

Усі там рівні, та є рівніший, 

М’ясцем дрібноти тамує голод.


Гребе – як власне, дає – по квотах:

Кому – мізерність, кому – величність.

Десятиліттями в анекдотах

Свою шукали ми ідентичність.


Якби майдани нас не навчили

Пиху збивати, вінці, корони.

Та он же, бачиш, на гребні хвилі

Пливе оте, що в воді не тоне.


По закутках вовтузня і тупіт, 

Сичання підле «одноязичних».

Оті за право лизати дупу

Штовхають нас у союз в’язничний.


Хай совість нам віддає накази

І гідність наша – без них не можна.

Країна ми, чи оптова база, 

Де нас купують ділки вельможні?



Київ 01 лютого 2018 року



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Патріотичний вірш, Про життя, Про Україну, Про сучасність, Про людину

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Не мовчи, коли тобі болить! / Ліричний вірш | Ігор Рубцов». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Листи з минулого / Мініатюра | Ігор Рубцов». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Ігор Рубцов.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.02.2018 09:44  Тетяна Ільніцька => © 

Може й так. Ти там жив. Проте на звільнений територія багато покаялося... 

 07.02.2018 00:52  © ... => Тетяна Ільніцька 

Тільки що повернувся з дружиною від наших друзів саме по Донецьку. Згадували, аналізували. Сходимося на думці, що і після звільнення там буде інша планета. Розчарування упоротих тим, що вони отримали, не веде до збільшення любові до України. Матимемо тих самих ватників, якім всі винні. При тому, там є і будуть патріотично проукраїнськи налаштовані люди. Напевно, їм непереливки житиметься, а, ймовірно, значно гірше, ніж до війни. Я не розумію, у чому сила отрути, влитої в розуми. Очевидний факт, що придністровці в усіх нещастях звинувачують Молдову, абхазці - Грузію. Це не зникне з деокупацією. Те саме буде й на Донбасі. 

 05.02.2018 09:31  Тетяна Ільніцька => © 

Та якось так... Фото вдало підібрав. Якщо навіть звільнять цей новоутворений Мордор (а його рано чи пізно таки звільнять), як там жити? І з ким... Не всі, звісно, але більшість... 

Публікації автора Ігор Рубцов

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо