03.02.2018 12:43
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 5 users
 © Богдан Дєдок

Сідай, мій друже, а я посунусь

Сідай, мій друже, а я посунусь

Що тут роблю? Шукаю юність. 

Ходив по місту, шукав дитинство,  

Лебедів мертвих шукав материнства. 

Ходив-гуляв, втомився та й сів; 

Не помітив, як ходячи, сам посивів. 

Все ніби знайоме, знайоме як фотки 

Сусідів по цвинтару на надгробках. 

Дерева в дворі стали трохи вищі,  

Планомірно історія "Віку" нищить. 

Загалом скажу, мої втомлені ноги 

Топтали одні і ті самі дороги. 

Незмінно все, хіба друзі старші,  

А у старших в голосі більше фальші; 

Трава тьмяніша та небо ближче,  

І зорі, здається, висять вже нижче. 

Давно не ввижається ліс великим,  

Не здається таким вже страшним і диким; 

Дорослий себе там не зможе згубити,  

Зайти далеко - означає десь вийти. 

Богу дяка, на лавочці зручно,  

А вечір спадає зовсім беззвучно,  

Зриваючи голос лиш гулом машини,  

Та кроками тихими з боку стежини. 

Дивись: за дахом ховаються крони 

Вічнозелених сосен, з яких ворони 

Злітають у передвечірнє небо. 

Знову навпроти в котеджі хто-небудь 

Покличе Майкла, візьме гітару,  

Й до самого ранку вгамселить жару. 

І, сидячи тут, все здається стабільним,  

І ти собі знову здаєшся вільним,  

Як років п`ятнадцять до цього моменту,  

Без думок про роботу і місячну ренту,  

Про болячки свої і майбутнє мутне. 

Правда, падає низько стовпчик ртутний,  

А значить - докурюй та підем додому. 

Насправді додому, де добре й одному. 

Київ 2.02.2018



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Вірш, Про минуле, Про місто

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Слова / Стихотворение | Богдан Дєдок». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Стонет окно / Стихотворение | Богдан Дєдок». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Богдан Дєдок.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.03.2018 19:31  © ... => Галина Нечесна 

дуже дякую) 

 15.03.2018 19:30  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

дякую за відгук) 

 09.03.2018 12:29  КАЛЛИСТРАТ => © 

Стих хороший, но маленько грустный)))


То ли дело нержавеющие "совки":


"Но в минуту глухого отчаянья

Сквозь завесу полуночных снов

Посылает судьба нам нечаянно

Свою Веру, Надежду, Любовь."


Короче, броня крепка и танки наши быстры...)))


Желаю вам больше оптимизьму и крепости духа пан Богдан!

 09.03.2018 11:47  Галина Нечесна => © 

Не треба сумувати за юністю, краще насолоджуватись зрілістю доки не прийшла старість. Гарний і правдивий вірш))) 

 04.02.2018 00:02  © ... => Каранда Галина 

як казав один мій знайомий: все буде добре. в крайньому випадку, все буде погано. дякую) 

 04.02.2018 00:02  © ... => Артюх Леся Вікторівна 

в усьому є своя романтика) дякую за відгук 

 03.02.2018 21:37  Артюх Леся Вікторівна => © 

...щось геть сумна картина(
Хоча правдива 

 03.02.2018 13:20  Каранда Галина => © 

Дорослішання - воно таке... дерева нижчі, небо ближче, книжки не цікаві, друзі лукаві... лавочка все зручніша,і
Й самому дійсно все краще. Далі піде по наростаючій) 

Публікації автора Богдан Дєдок

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо