Вона-він
Вона вірила в джинів, він - у міцність джину,
Вона вірила книгам, він в тих, хто їх писав,
Вона бачила "свою половину", а він "єдину"
і словами на волю всіх джинів випускав...
Вона бігла рано й верталася завжди пізно,
Він спішив провести й зустріти і також біг...
І єдиним цілим були ці двоє різних
та ніхто з них по-різну світ уявити не міг.
Їхав дах, як книга, де ліжко закладка спільна,
Він любив її босою зранку вона ж тому
На губах носила присмак їхньої вірності
і він так боявся лишати її одну...
Він їй пестив волосся і цілував повіки,
На зупинці подиху сходили двоє і
Не було у світі щасливішої жінки -
Він любив її...
