05.02.2018 22:48
Без обмежень
83 views
Rating 5 | 3 users
 © Оксана

Мы умираем

Моя любовь теперь вам только в тягость -

не надо оправданий, я пойму.

Ничто уже не доставляет радость,

И вы живете, как в глухом плену.


Моя душа в груди у вас угасла, 

осталось нечто - долг, привычка, быт?

Но я же вижу: совершенно ясно, 

Что наш бокал вина уже разбит, 


Что вас уже не очарую взглядом, 

Чертами столь привычного лица.

Я просто не нужна вам больше рядом, 

А думала, что буду до конца.


Но вы молчите, мучаясь ночами, 

Не зная, как об этом мне сказать...

Мы умираем, умираем с вами - 

Любовь ложится пеплом на кровать.


Не возвращайтесь к томному началу, 

Ведь пробовать сызнова смысла нет.

Я отпущу к другому вас причалу - 

Идите, покупайте свой билет.



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про розлуку, Про любов

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хижачка / Вірш | Оксана». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Оксана.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.02.2018 11:08  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую) саме якось найшло) 

 06.02.2018 10:09  Тетяна Ільніцька => © 

Ніби поезія Срібного віку, коли до коханих усе ще зверталися на "Ви")) 

Публікації автора Оксана

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо